Читать книгу Чоловіче тіло у традиційній культурі українців - Ірина Ігнатенко - Страница 4

Чоловічий статевий орган, який насамперед і відрізняє чоловіче тіло від жіночого, не був обділений увагою ні у фольклорі, ні у віруваннях українців. Починаючи від космогонічних легенд і переказів про наділення людей різними статевими ознаками ще на початку створення світу (див. цикл І) і закінчуючи цілком зрозумілою практичною увагою до життєдіяльності, потенції/імпотенції чоловічого статевого органу (див. цикли V, VI, VII), традиційна народна культура виробила власні назви на означення чоловічого члену.

Важливо, що вся українська сороміцька традиція й фольклор загалом базувалися на заміні непристойного, лайливого, грубого слова придатним, милозвучним, дозволеним. Найчастіше такі «замінники» бралися з навколишнього світу, флори й фауни, матеріальної культури. До того ж назви встановлювалися й на основі асоціацій та зовнішніх подібностей з різноманітними предметами, які оточували селянина, насамперед предмети побуту, господарський реманент та інструментарій. Невживання прямої обсценної (матірної) лексики, двозначність, двоплановість, гра слів, а також пестливо-зменшувальні форми надавали таким назвам особливої пікантності і грайливості.

Запорізький полковник. І. Ю. Репін

Для зручності назви можна розподілити по тематичних групах.

Назви запозичені з:

а) навколишнього світу (тваринного, пташиного, рослинного, водяного);

б) назв господарчих предметів і музичних інструментів;

в) назв, що надавалися з огляду на зовнішній вигляд (випрямлений, твердий тощо).

Назви на означення статевих органів, запозичені з тваринного світу. Найглибше завуальованим символом чоловічої статі і сексуальної енергії та сили є кінь.

Розбираючи українські любовні (!) пісні, фольклористи закликають розгледіти в них приховану символіку. Заклик хлопця до дівчини «напоїти коня» («пустити коня до стаєнки», «дати коню їсти», «осідлати коня» тощо) не варто сприймати буквально, він означає завуальоване прохання віддатися.

Зокрема, фольклорист М. Лисюк переконаний: якби кінь, на якому їде хлопець, направду хотів пити, то хлопець міг би напоїти його самотужки, не вдаючись до прохань/благань, звернених до дівчини, зробити це. Саме тому в піснях досить часто дівчата відмовляються «напувати коня» хлопцеві:

До того ж «криниця з водою» – сталий символічний замінник жіночого статевого органу. Так само як і відро, це «нове відро», що символізує дівочу цноту:

Навпаки, коли дівчина не встоює під натиском хлопця й «напуває його коня», у народних піснях це завжди показано як дівоча трагедія:

Побачення. К. О. Трутовський

З чоловічим началом, активною сексуальною енергією ототожнювалися також бик/бугай (первісно – некастрований племінний бик). Власне, коли по селах на чоловіка казали «бугай», це означало хтивого чоловіка з високою статевою потенцією. Евфемізм «бугай» був поширений в українських весільних сороміцьких піснях, що їх співали молодим перед першою шлюбною ніччю:

Доречно згадати й еротичні загадки з фігуруванням бика: «Стоїть корова – на її дірка здорова, підійшов бик – у дірку штрик!» (відгадка: замок і ключ).

Цікаво, що бик вживався на означення чоловічого начала не лише в українців. Приміром, так він фігурує і в «Рігведі» – одному з чотирьох канонічних текстів індуїзму. Роги бика, як символ чоловічої сили, трапляються на чоловічих статуетках і шоломах воїнів енеоліту та рицарів Середньовіччя. Серед назв птахів, які в сороміцьких піснях та назвах означали статевий чоловічий орган першість посідають півник/когут, журавель і соловей:

До слова: «толочити коноплі» завуальовано означало – здійснювати статевий акт, бо обробка цих рослин потребувала биття й тертя.

У записах відомого етнографа В. Гнатюка є жарт «Когут на продаж»: чоловік виніс продавати молоко й присів, поставивши молоко поруч, штани були роздерті, а звідти виглядав член. Жінка, проходячи повз, запитала: «Когута поїш чи продаєш?»

Назви на означення статевих органів, запозичені з рослинного світу. З цієї групи найчастіше вживаними на означення чоловічого статевого органу є назви «кукурудза»/«качан», «огірок», «перчик», «колосок», «буряк», «дуб».

Одним з найпоширенішим фалічним символів був «огірок/огірочок».

Жанрова сцена. К. О. Трутовський

Крім того що назва виникла через схожість форми, цей овоч іще й обплітає стеблами інші рослини, що стало яскравим образом для позначення статевого акту. Цікаво, що в деяких регіонах України, саджаючи огірки, примовляли: «Щоб стільки було огірочків, як у селі хуйочків».

Етнограф-збирач М. Дикарєв підготував розвідку «Знадоб до української народної ботаніки», де зазначав, що «огірок лічиться символом тої повноти чоловіка, що надає йому красу. Молоді, зелені огірки належать до молодих хлопців, а жовтяки, або жуп ляки, – до старих[25]».

Існували й еротичні загадки, розгадкою яких був «огірок», хоча могло читатися й інакше: «Покладу тверде, вийму м’яке, із кінця – кап-кап» (солоний огірок).

Не менш відомим рослинним символом був і «перчик»:

Цікаво, що словосполучення «дівок перчити», «товкти перець», «утовкти перцю» тощо в українському фольклорі означало здійснювати статевий акт.

Не менш відомим замінником виступала й «кукурудза» або «качан»:

В українських сороміцьких піснях овочем, що символізує чоловіка, його інтимну силу, може виступати й буряк, а словосполучення «буряченьки садити», «піти на буряки», «червоний буряк до білого тіла» означають статевий акт.

Через продовгуватість, витягнутість статевий чоловічий орган нагадував і колос, тому зустрічаємо й назву «колосок»:

Устим Кармелюк. В. А. Тропінін

Окремо слід сказати про дуб, який загалом мав багатогранну символіку. Насамперед дуб у міфопоетичній картині світу – чоловічий символ самого Всесвіту: верхівка – небо, стовбур – земля, коріння – потойбіччя. Дуб асоціювався з чоловічим началом, міццю, силою, пружністю, стійкістю. У фольклорі козак і дуб завжди поруч, асоціюються один з одним:

Назви на означення статевих органів, запозичені з водяного світу. Одна з найпоширеніших назв у цій групі – «рак»/«рак-неборак».

Звідси й часто вживана фраза «ставити/поставити раком», «давати раком» на означення пози статевого акту з заднього боку. Навіть поза при виконанні важкої фізичної роботи, що потребує нахиляння вперед, виставивши догори заднє місце, двозначна й часто розглядалася як найбільш провокативна поза у роботі.

«Щука»/«щупак» та й будь-який різновид риби (але чоловічої назви) – ще одна назва чоловічого статевого органу.

По селах і до сьогодні можна почути з вуст жінок, коли бракує чоловіків, таке: «Доводиться з ним спати. На безриб’ї й рак риба».

Українець. В. А. Тропінін

Назви на означення статевих органів, пов’язані зі знаряддями праці, господарчим реманентом і музичними інструментами. Такі назви виникали, коли знаряддя праці, господарчі реманенти й музичні інструменти за зовнішнім виглядом були схожі на статевий член. Більшість із них вийшли зі вжитку, тому нагадаємо призначення деяких. Отже, рало – тяглове орне знаряддя, за допомогою якого розпушували ґрунт, проводячи борозну; кочерга – знаряддя для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; плуг – орне знаряддя, яким здійснювався ефективний обробіток ґрунту; довбня – великий молот або велика дерев’яна палиця з потовщенням на кінці; бандура – струнний щипковий музичний інструмент; шило, ножик, смичок, коса.

Звернімося до фольклору, де фігурують ці назви.

Атака кавалерії. Юзеф Брандт

Назви на означення статевих органів, що надавалися з огляду на зовнішній вигляд – випрямлений, твердий тощо. Так, коли чоловік мав високу статеву потенцію, це називали «стирчак»(сторчак)», «стрижень», «стручок», «сустав», «кілок», «кінчик», «дрючок», «жила», «ковбаса» тощо.

Наставиликінців – наробили (наплодили) старців.

Сутичка козаків з татарами. Юзеф Брандт

Також цікаво, що у сороміцькому фольклорі геніталії часто виступають як самостійні одиниці, що живуть окремим життям. Це виразніше і відвертіше передавало сенс певних ситуацій та значення статевого органу загалом.

З наведених вище текстів бачимо, що на означення чоловічого статевого органу в них уже вживається обсценна (заборонена, табуйована, нецензурна тощо) лексика, а саме слово «хуй».

За дослідженнями доктора філологічних наук Л. Ставицької, «хуй» – одне з найсильніших обсценних слів і етимологічно пов’язане з хвоя (голка хвойного дерева), що означає гострий, колючий предмет. Вчена зазначає: «Хуй» у всьому розмаїтті онтологічнихі лінгвістичних функцій мислиться як фалос – те універсальне, що означає людське життя, певний символічний об’єкт, який відіграє надзвичайно важливу роль у житті людини відповідно до психоаналітичного ототожнення органа з «людським Я»: втрата хуя рівнозначна втраті власної ідентичності, а цестрашніше за смерть, бо під час своєї смерті людина не присутня, а знищення «власного Я» уявляється як страшенна катастрофа. Тож хуй мислиться як своєрідна мовна й онтологічна універсалія, – цим словом може позначатися будь-який об’єкт чоловічого роду: хуй бичий (залуплений, собачий) – недотепа; кастрована тварина уособлює негативні характеристики чоловіка: дурний як хуй воловий; старий хуй – про старого чоловіка; хуйо-мойо, хуйовина, хуйня – будь-який предмет, об’єкт, явище; будь яку властивість чи якість можуть позначати прикметники хуйовий, охуєнний (…) довжиною хуя – фалоса вимірюється чоловіча статева й життєва сила…»[27]

Отже, український сороміцький фольклор, як художнє джерело, зберіг і доніс нам уявлення про те, як наші предки у соковитому гуморі, чутті мови, образному мисленні називали чоловічий статевий орган. І це, як зазначив М. Красиков, до всього ще й «ліки від нудьги, поганого настрою, буденно-сірого життя, а можливо, й від надмірно трагічного, песимістичного погляду на світ».[28]