Читать книгу Чоловіче тіло у традиційній культурі українців - Ірина Ігнатенко - Страница 5

У світоглядній картині світу важливими є уявлення про частини людського тіла, їхнє функціонування та лікування. Хоча тіло уявлялося цілісним, воно складалося з окремих частин зовнішніх і внутрішніх органів, з якими була пов’язана низка вірувань, прикмет і заборон.

Найбільш міфологізованими були волосся, нігті та зуби. Вірили, що саме в них сконцентровані життєві сили й енергія людини, що ці частини є носіями енергетичної інформації про саму людину та її тіла, тому ставитися до них треба вкрай обережно. Через це саме з волоссям, нігтями та зубами було пов’язано найбільше ритуалів, пересторог і вірувань.

Розпочнемо з волосся.

Уважне й поважне ставлення до волосся починалося ще змалечку. Майже повсюдно українці вірили, що «до року не можна стригти волосся – бо буде тупим, недорозвинутим; «якщо стригти раніше (року), то волосся буде погано рости»; «до року не стрижуть, щоб голова не боліла» тощо.[29] До того ж існувало переконання «якщо дитину не стригти до року, а рівно на рік в день народження, то вона буде щасливою і буде мати успіх та вдачу в житті в усьому».[30]

Річка. Полудень. С. І. Васильківський

Серед ритуальних практик важливе місце посідав обряд пострижин. Приміром, на Гуцульщині «мати бере дитину на руки, кладе обтяте волосся у вугол хати і каже: «Дивися, де кладу волосся, абись на тім світі знов знало, відки його взяти»(Бо людина мусить на той світ принести кожний кусник свого тіла – волосся, нігті)».[31]

Залежно від регіону дитину стригли вже відповідно до її статі у три-шість-сім рочків. Подекуди після пострижин під чоловічу стать хлопчиків садовили на коня, а опісля справляли частування. Найкращим днем для цього вважалося 1 вересня – Святого Семена: «На Семена постригай і на коня сажай» – казали у народі.

Обряд пострижин символізував перехід хлопчика з одного вікового стану в інший, його дорослішання. До того ж, як правило, новий статус закріплювався ще й через надання важливих атрибутів – хреста, поясу, чоловічого одягу.

На відміну від представників духовенства (які робили це і роблять на знак покірності перед Богом), українські селяни на загал не відрощували волосся, а стриглися (докладніше про це у розділі про чоловічу вроду).

Натомість у багатьох культурах існувала традиція на знак великої туги, горя, смутку збривати волосся, залишатись нерозчесаними або розпускати коси. В українців і донині побутує вислів «рвати на собі волосся», що означає крайній відчай, сердечний біль, гнів від безсилля. Вислови на зразок «нам’яти чуба» або «повиривати патли» означають погрозу та приниження суперника.

Козак-вершник. Юзеф Брандт

Цікаво, що сучасна медицина причини випадіння волосся, серед іншого, пов’язує з сильним стресом, горем, втратами або ж підсвідомим бажанням кардинально змінити життя, почати все спочатку (символічно ріст нового волосся після втрати минулого).

Важливо, що людське волосся міфологізувалося, але особливо жіноче, яке ще й ототожнювалося з сексуальною енергією. Після шлюбу, коли жінка починала жити статевим життям, їй заборонялося «світити волоссям», вона обов’язково мала накривати голову спеціальним головним убором – очіпком. Дівчина, яка втратила цноту до шлюбу й жила статевим життям, хоча й не мала соціального статусу заміжньої жінки, обов’язково мала покривати волосся – звідси й назва «покритка». Величезною образою вважалося збити чи зняти з голови очіпка або привселюдно постригти волосся.

Цікаво, що до чоловічого волосся таких вимог не було, але у багатьох культурах символічні функції жіночого волосся пов’язувалися з чоловічою бородою – ті, які мали аналогічне значення й символізували честь і гідність. Особливо цей погляд був поширений серед старообрядців-росіян, які жили до правління Петра Першого, народів, що сповідують Іслам, євреїв тощо. Підтвердження тому, що бути чоловіку без бороди – сором і ганьба, знаходимо у Старому Заповіті: «…і взяв Ганун Давидових слуг, та й оголив половину їхньої бороди, та обрізав їхню одежу на половину, аж до сидіння їх, та й відпустив їх. І донесли про це Давидові, а він послав назустріч їм, бо ті мужі були дуже осоромлені. І цар їм сказав: “Сидіть в Єрихоні, аж поки відросте вам борода, потім повернетесь”». (Друга книга Самуїлова 10:3–5.)

Щоправда, по селах ХІХ – початку ХХ століття чоловіче населення голилося, а відсутність бороди стала естетично привабливою й за гріх не вважалася.

Уманський сотник Іван Гонта. С. І. Васильківський

Як зазначалося вище, українці вірили, що у волоссі зосереджується життєва сила, тому було вироблено низку заборон, серед яких: «не можна топтати ногами свого волосся, бо голова болітиме», «як острижешся, то треба чуприну викинути на воду, щоб росла довга – як вода»; «острижену чуприну не годиться викидати на смітник, бо її заберуть жаби на кубло, то буде голова боліть»;[32] «остригши, не кидай чуба в пич, або скелько чуб горітиме, стілько голова болітиме, а кидай чуб під вербу – буде скоро рости, як верба».[33]

Вірили: «якщо сховати із стриженого хлопця, якого беруть у солдати, трошки з його чуприни в ікону чи за ікону, то цей хлопець повернеться додому живий і здоровий, омине його всяка біда».[34]

Волосся широко застосовували у знахарстві, найчастіше разом з нігтями. Зокрема при лікуванні епілепсії хвору дитину ставили до одвірка і над її головою пробивали осиновим кілком отвір, куди клали її острижене волосся та нігті й забивали це все осиковим кілком. Вважалося: щойно дитина переросте вбитий кілок, хвороба перестане її мучити.

На Полтавщині «для избавления от переполоха, волосы и ногти больного, вместе с ниткой, которою последний измерен, забивают или замазывают в двери, а больной лихорадкой сбрасывет во время приступа рубашку и кладет ее под камень».[35]

Запорожці. І. Ю. Репін

Ці магічні дії можуть бути пояснені таким чином: нігті належать до «безсмертних» частин тіла, які мають певну нетлінність, у волоссі зосереджується життєва сила, тому будь-які маніпуляції з ними призводять до змін стану особи, на яку були спрямовані ці дії. Процедура обмірювання теж належить до ритуалів, де зняті мірки вважали за символічний двійник людини й використовували для «перенародження» та лікування хворого. Вірили, що хвороба переходить і залишається у «новому» тілі.

Широко було відоме й таке вірування: «Остригая волосы, так же как и ногти, суеверные люди берегут их в особом месте и кладут их с собою в гроб, веря, что на том свете в каждом их волоске потребуют отчета».[36]

Волоси й нігті – символічні замінники самої людини. Будь-які маніпуляції з ними можуть призвести як до позитивного, так і до негативного впливу на людину. Через це існувала заборона розкидати волосся: якщо воно потрапить у руки недоброї людини – нашле смерть, якщо підбере птах або тварина – станеться хвороба.

Волосся – символ багатства, достатку, тому жителі Полісся запрошували сіяти льон та коноплі чоловіка з густим волоссям та бородою, аби й посіви були такими самими.

За народними віруваннями, нігті – це єдине, що лишилося людям від «рогового» тіла прабатьків Адама і Єви як знак-нагадування про втрачений рай. Суть у тому, що, за деякими легендами, тіло перших людей було вкрите волоссям, а на ногах були рогові (нігтьові) копита. Після гріха волосяний покров відпав і лишився там, де люди встигли прикритися руками (статеве волосся), а від «рогового» тіла зосталися тільки нігті на руках і ногах. За іншими переказами, все тіло людини до гріхопадіння було «рогове», тверде, міцне, подібне до панциря: «То таки були, як ніхті! Тіло було таке, як ніхті, то-то зроду так россказивали тиє стариє люди. То як яблуко зїли, то вони побачили тоді наготу свою, і стало уже такая вот… Стид. І нічо не осталося. І були голи! Тико осталося у нас знаменіє – ньогті»; «шо вони согрешили. У нас би таке тіло було, як воно на нигтях. Не тре одіваться, нічо! (Волинь)[37]»;

«Чому чоловік на пальцях має нігті? Того мало хто знає. А бувало мої небіщик дідуньо кажуть, що то давно дуже перший чоловік нїм согрішив, був на цїлім тїлі таким рогом, як ми на нїгтях маємо, покритий. Не потребував він ані одежини, ані чобіт, як ми тепер. А як согіршив, то зараз тої ріг зліз з него і лиш на памятку, що він був колись ним вкритий, лишилося по трошки того рогу на кінцях пальців на руках і на нограх і то називається «нігтями».