Читать книгу Вересневі пісні. Вірші - Ірина Жадан - Страница 7

Краса – то тавро нелюбові,

Жорстоке одвічне тавро.

Спасибі на доброму слові —

Хай буде воно на добро.

Казали: калина красива.

Серед різнокольорних трав

Була вона гарна на диво,

Коли її сум огортав.

Заплаче вона – тихе свято —

Напитися з неї роси.

А ій вже повік не зламати

Закляття цієї краси.