Читать книгу Никифор Дровняк - Ростислав Коломиец - Страница 5
III. Жебрак? Якби не так!
ОглавлениеМолитва людська є неначе дим:
Кружляє над селом, мов білий
лебідь,
Аж стовбуром кудрявим, золотим
Розвіється по кришталевім небі.
Богдан-Ігор Антонич
Жебрак, що дарував людям радість. Підбере під ногами зім’ятого папірця – аркушик з учнівського зошиту «школи імені Урсули Кохановської», чи то обкладинку від цигарок, чи обгортковий папір, витягне з кишені кинутий кимось недогризок олівця, присяде (але не де прийдеться) – і щось собі шкрябає… Захоплено шкрябає. Так сталося, що малювання ще від дитинства і до кінця життя стало ледь не єдиним способом виражати свої думки і емоції.
