Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 27

Разом з Начальством нас троє:

я і Начальство,

і Велике Щастя!

У нас з Адміністрацією любов за гроші! Так!

Які вона мені платить іноді!

Почуття ліктя і боргу – понад нагород!

Ногу в стремено і шашку наголо!

Доктора ми – від Бога! Але хто винен,

Що Начальство з хворими – від диявола?

Мій трудоголізм (робота протягом тривалого часу на декількох роботах одночасно на три ставки) дуже дратував начальство! А я вважав це свого роду страйком протесту проти режиму, встановленого Отнимисрацией…

Для мене – захищати слабких і потерпілих, давати заробити людині ще з медтехнікуму було справою життя…

А шеф дуже переживав, що я по зарплаті випереджаю його! Але зате він добре відігравався на преміях…

Так! Демократи. Нові росіяни!

Горбаті носи, а очі вузькі!

…Я як відчував, що шеф сьогодні не в дусі!

Він ходив по території взад-вперед, склавши руки на попереку в замок і хрипів, вивергаючи лайки… На його ремені висіла рація і два мобільника. Не вистачало батоги і коркового шолома плантатора!

Всі працівники намагалися не потрапляти йому на очі, ховалися по автомобілів і приміщень, прослизаючи привидами по стінах.

Побачив мене!…Він став обертати очима як рак і гукнув мене, трясучи вусами і бородою:

– Доктор! Я вас давно хотів… У мене до вас кілька запитань! Підійдіть!

Я підійшов і став очікувати черговий кари.

– Доктор! Я сподіваюся, ви розумієте, про що я хочу з вами поговорити…? -продовжував він.

Я зробив розумне обличчя. Навіть дуже розумне…

– Може бути ви мені відповісте, скільки це… може тривати? Адже ви ж… доросла людина і все чудово… розумієте! – продовжував шеф.

– Так от, я б хотів знати, коли все це закінчиться…? Скільки можна за вами… підчищати хвости?… Що ви про все це… думаєте?… Може бути, ви все-таки поясніть мені, коли прийде кінець всім цим… справах? Недобре!… Треба розуміти! Як по-вашому? Ви чому?…Недобре!… Вас утворили, роботу довірили. А ви? Пам'ятайте, що не Швидка Допомога для вас, а ви для Швидкої Допомоги!…

Він все ніс пургу на одну і ту ж тему!… Так, адже коли був виїзним лікарем, працював на травматологічної бригаді з фельдшером і ночами нажирался так, що потім виповзав на рак з кімнати відпочинку, доповзав до туалету і робив мимо унітазу!

А бідний фельдшер їздив за нього один на дзвінки! Та ще й гроші з викликів йому половину віддавав! А я працював на самоті і часто, коли вони робили «ложняки», їздив замість них на вуличні авто і на МКАД, вогнестріли і падіння з висоти… І це під кінець зміни! Але як став Ш-ш-шефом, він все забув! Пішов Ш-ш-шеф в отрицалово!

Говорили, що він тричі потрапляв на своїй машині в жахливі авто! По п'янці закрутився… І його голову збирали нейрохірурги як Кубик Рубика!… Але керувати Ш-ш-шеф міг від Бога!… Незамінний!… Етилювання мозку не припиняв, особливо на халяву!…

Коли на дзвінки йому родичі хворих робили закиди за запах спиртного з рота, він пояснював це так:

– У нас так багато викликів і ми обробляємо руки спиртом! Тому від виклику до виклику спирт не встигає на руках обсохнути! Ось і запах!

Отже шеф продовжував продовжувати:

– Ви повинні працювати в повному обсязі! Мені набридло це, нарешті! Скільки можна? Що за справи?… І з якого дива?… Минуло вже той час, коли… А то у вас в очах тільки лічильники для грошей!…

А хто сказав, що буде легко? За воротами стоїть сюди черга, бажаючих на ваше… місце! Так ось – ідіть і працюйте!…

Виверження вулкана і землетрус з розладом мови закінчилося… Все це супроводжувалося безпросвітним матом.

А в цей час мені дали виклик… Я обтрусив з голови попіл і поїхав лікувати людей!

Є така професія – допомагати людям!…

А шеф, як завжди, мене з кимось переплутав… Енцефалопатія! Змішаного генезу… І шизофазия!