Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 40

Стоїмо на якорі, який раз у Стамбулі.

Переді мною хлюпоче Босфор.

Ось тут Європа, а он Азія. Зможу

Вам розповісти, чим славний місто з давніх пір?

Не раз сей місто поміняв своє названье,

Притулок давав купцям, рабам з античних днів. Константинополь і Візантій – все в преданьи,

Але я скажу, друзі, вам більше за людей.

Вчора я з боцманом був у найкращому ресторані.

Сюди заходить часто сам Осман-фазан.

Його портрет знайдете ви в будь-якому духані:

Великий шахрай і комбінатор його сан.

Він одному купцеві продав трамвай і поїзд,

Іншому ратушу і міст через Босфор.

Купці повірили розбійника на совість,

Він – мер міста, а він хитрий-актор.

Скажу по правді: турки – славні хлопці!

Повно шатенів, чорних, рудих і лляних.

Орлиний ніс, вуса і кепка трохи прим'ята,

А руки до чого натруджені у них!

Сам бачив як тягнув носильник піаніно.

(Повно носильників, не треба коней!)

Два кілометри протягнув, зваливши на спину,

По вузьких вулицях. І не зачепив людей.

Був я в мечетях, по килимах ходив перською,

Святою водою рот і ноги полоскав.

Перебирав я чотки, був до аллаха близьким.

На вівтарі переді мною коран лежав.

У будинках трудяг водопровід ще в новинку,

Електросвітло в Стамбулі обраним горить.

Двадцяте століття прийшов сюди наполовинку.

І півмісяць це, як би, підтвердить.

Всі жертви бізнесу, кругом – одні контрасти.

Маєш ліри – буде випити і поїсти.

Живе, хто крутиться, живе лише головатий,

Інакше можна між стільців боляче сісти.

В будь-який день сонячний тут парасольку не забувайте:

З вікон можуть вас ненавмисно облити.

І краще з дівчатками з вулиць не грайте:

Набір джентльмена можна запросто схопити.

У порт не встиг і спав у готелі, мимоволі.

Стучалось в номер до ранку до мене бабине.

– О, пане, вам одному не нудно, чи що?

– Ех, якби я турок – посадив б вас на спис!

Потомки Єви тут убивчо грудасты.

І можна жінку за п'ять секунд зловити.

Але ночами б'ються з ними педерасти,

Щоб клієнтуру на себе переманити.

У Стамбулі так: все, що впало, те пропало.

Балкон відпиляють, виймуть гроші та годинник,

Кришки від люків, урни, все, що з кераміки…

Якщо міцно спите – сбреют вам вуса зухвало.

Дами турецькі як гарячі лазні,

Та я й сам, як вогнедишний дракон.

Однак славні іванівські Мані

Їм носа втерли б на свято напідпитку.

Спустив в Стамбулі я останні долари.

Зате гуляв і пив, і їв як падишах,

Але ось у сні очі дружини моєї, Варвари,

Немов цунамі зародили в серце страх.

Навантаження скінчилася і завтра знову в море.

Як шкода рейд стамбульський залишати.

Старпом бадьорить мене:

– Побачиш Варю незабаром.

На що я ніжно відповідаю:

– Йшов би спати!

Вже друкує вузли корабель не хіло. Стамбул, до зустрічі!

Після Африки повернуся!

Я полюбив народ твiй дуже милий,

Але на турецькій дамі навряд чи я одружуся.

В моїй долі штурвалом править Варя.

І до неї швартуюсь після рейсу вмить.

Вона заплаче:

– Бородата ти харя!

Дружину забув, син від тебе вiдвик!…

Чотири місяці дружину буду плекати,

Возити в колясці нових близнюків,

Лагодити проводку і шпалери клеїти,

І буду найкращий з батьків.

Подме з моря – буду озиратися.

І набридне мені у відпустці товстіти.

Я знову буду рейсу домагатися,

За свій корабель завжди буду вболівати.

Піду вперед, знову в Босфору горло.

Татові знову плавати, знову мамі чекати.

У всіх морях мене штормами терло,

А на обличчі від усіх вітрів друк…

1987