Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 47

В дитинстві я любив грати в пісочок,

Пасочки з піску ліпив.

У пухкенькою ручонке я тримав совочок

І дівчатам дурниці твердив:

– Дам в ріг, дам в ріг, хто візьме совок.

Дам в ріг, дам в ріг, я – мента синку.

А тепер у кондитерській торгую

І тримаю в руці великий совок.

У кого хочу – плюю, кого хочу – цілу.

Дуже потрібен цукровий пісок!

Намок, змок цукровий пісок.

Дай бог, дай бог утримати совок.

Бери, браток, цукровий пісок.

Я не жорстокий – неси мішок.

Я літаю до моря по суботах,

Залишаю гроші в шинках.

Мені трудитись до поту неохота.

Ех, кого б залишити в дурнях?

Живу, як бог через свій совок:

Беру «шматок» і йду в «клубок».

Дай бог, дай бог, щоб не дали термін.

Дай бог, дай бог, щоб не дали термін.