Читать книгу Довідник поліцейського - Сергій Чернявський, Катерина Левченко - Страница 10

3.5.1. Опіки

Опіки бувають викликані різними чинниками.

Термічний опік

Вплив за рахунок тепла – полум’я, високих температур рідини, нагрівання металу, перегрітої пари, розпечених твердих тіл.

Дії при термічних опіках:

– важливо швидке охолодження проточною водою (це стосується ситуацій, коли джерело опіку вже локалізовано);

– зняти одяг з постраждалого за умови, що він не прилип до шкіри (розрізати, щоб не пошкодити тканини шкіри);

– після роздягання постраждалого забезпечити захист від гіпотермії (за допомогою ізотермічної фольги).

Хімічні опіки

– Промислові кислоти: азотна, соляна, сірчана тощо.

– Лужні речовини: гідроксид натрію, калію, кальцію.

Дії при опіках, викликаних хімічними речовинами:

– промивання поверхні проточною водою в таких ситуаціях має бути більш тривалим, щоб впевненитися, що матеріал видалений та не залишилося ніяких слідів;

– глибина опіку прямо пропорційна часу контакту, концентрації речовини, властивості речовини.

Електричні опіки

Відбуваються через контакт з електричним провідником під напругою.

– При опіках, викликаних електрикою, важливим є від’єднати постраждалого від джерела живлення (або вимкнути джерело живлення).

– Завжди існує можливість пошкодження шийного відділу хребта (в зв’язку з механізмом дії).

Електричні опіки бувають на поверхні і в глибині тіла.

– Знайти точку входу і точку виходу електроенергії. Це важливо, оскільки вони надають інформацію про шлях струму по внутрішнім органам.

Небезпечні локації і опіки:

– опіки на ділянці шиї та обличчя небезпечні, тому що можуть супроводжуватися дихальними ускладненнями;

– всі опіки на ділянці верхніх повік, рук, області таза, місць згинання кінцівок, кільцеві ураження кінцівок;

– опіки, що перевищують більш ніж на 30 % площі тіла, незалежно від ступеня.

Оцінка ураження опіків постраждалого:

Для розрахунку площі опіку застосовують спосіб під назвою «правило 9 (Уоллеса)»

Класифікація ступенів

Залежно від площі руйнування тканини і глибини опіку визначають такі ступені опіків:

І ступінь опіків

– Бувають тільки в поверхневому шарі шкіри.

– Проявляються почервонінням, набряком, болем, ознобом.

– Тепловий опік – це сонячні опіки від довгого перебування під дією сонця. Триває 3 – 4 дні, після чого зменшується почервоніння, в подальшому замінюється коричневою пігментацією та відлущується.

– Не враховується при розрахунку площ опіку!

– Специфічне лікування (лікування протягом 7 днів).

ІІ ступінь опіків

– Являє собою везикули (пухирці), наповнені жовтуватою рідиною, що є виділенням плазми крові.

– Цей тип опіку викликається гарячими рідинами або розжареним металом, які контактували протягом короткого проміжку часу зі шкірою.

– Є найбільш болючими, тому що нервові закінчення знаходяться на цьому рівні.

– Лікування протягом 2 – 3 тижнів, якщо опік не інфікований.

ІІІ ступінь опіків

– Ураження шкіри на всю її глибину.

– Місцями з’являться чорний некроз або пухирі, що містять кров.

– Біль не відчувається, тому що нервові закінчення можуть бути пошкоджені або повністю зруйновані.

3.5.2. Утоплення

– Один із видів механічної асфіксії, при якому механічним чинником є будь-яка рідина (вода, вино, нафта тощо), що потрапляє в дихальні шляхи.

– Якщо утопленик непритомний та перебуває у воді, необхідно перевернути його на спину та перевірити дихання.

– Безпосередньо на березі необхідно відновити прохідність дихальних шляхів та перевірити наявність дихання.

– Немає потреби очищувати дихальні шляхи від води (до легень потрапляє невелика кількість).

Не треба робити натискання на живіт або перевертати головою вниз для видалення води із легень!!!

– За відсутності дихання необхідно виконати 5 вдихів (зняття спазма – механічної асфіксії).

– Повторно перевірити ознаки життя.

– За їх відсутності розпочати СЛР.

– За можливості максимально швидко застосувати дефібрилятор.

– У разі появи ознак життя надати стабільне положення.

Ускладнення:

– підвищений ризик гіпотермії, якщо температура води менше 25 °C;

– можливе пошкодження хребта;

– блювота є частим явищем;

– звернути увагу на сторонні тіла.

Немає різниці прісна чи морська вода, утопленик обов’язково госпіталізується!

3.5.3. Загальні принципи допомоги постраждалим з отруєннями

Клінічні прояви:

– астенія (втома), головний біль, запаморочення, нудота, втрата свідомості, блювота, шкіра бордового кольору.

Проведення рятувальних дій:

– дотримуватись безпеки рятувальника;

– у всіх випадках постраждалий повинен бути негайно ізольований від токсичного середовища та якомога швидше перевезений в лікарню;

– якщо це можливо – на початку дати кисень у високих концентраціях.

3.5.4. Ураження електричним струмом

Фактори, що впливають на тяжкість:

– напруга, сила струму, опір струму, а також час контакту.

Наслідки:

– зупинка серця;

– параліч дихальних м’язів може викликати зупинку дихання;

– великі неврологічні ушкодження;

– опіки різних ступенів.

Послідовність дій:

– вимкнути джерела живлення;

– після припинення подачі напруги звільнити постраждалого від дротів за допомогою ізоляційного матеріалу;

Не торкатися до тіла постраждалого!

– якщо не дихає, застосовувати СЛР;

– по можливості використати дефібрилятор;

– знайти точку входу та виходу струму для оцінки важкості ураження.

3.5.5. Надання допомоги вагітним. Особливості СЛР у вагітних

Алгоритм включає в себе порятунок не тільки матері, але й дитини в її утробі.

– Має бути щонайменше два рятувальники.

– Негайно повідомити про спеціальну ситуацію диспетчера.

Фактори, які погіршують прогноз виживання:

– збільшене споживання кисню і швидка його утилізація;

– висока ймовірність аспірації шлункового вмісту;

– зниження площі для СЛР, так як молочні залози збільшені і діафрагма піднята за рахунок живота;

– обмежений рух підйому діафрагми може потребувати більшої сили вдиху;

– затискання верхньої порожнистої вени, коли жінка лежить на спині.

– знижений об’єм легень через стискання їх маткою.

Дії при СЛР у вагітної:

– Покласти її на лівий бік так, щоб її спина перебувала під кутом приблизно в тридцять градусів.

– Перемістити її живіт вліво.

Це зменшить тиск на порожнисту вену та збільшить приплив повітря до легень.

3.5.6. Інсульт

Зниження подачі кисню до нервових клітин спричиняє втрату їх функцій.

Механізм:

– закупорювання артерій мозку згустками крові;

– руйнування судин призводить до крововиливу в мозок, після чого відбувається затиснення нервових тканин.

Клінічні ознаки:

– залежно від розміру пошкодженої нервової тканини головного мозку та їхнього розташування постраждалий може бути спаралізований або в комі;

– головний біль;

– нечутливість або параліч однієї сторони тіла;

– запаморочення;

– порушення мови;

– зорові порушення;

– параліч мімічних м’язів;

– напади.

Оцінка неврологічних симптомів

Зробіть три послідовні маніпуляції, для цього попросіть постраждалого:

– показати зуби або широко посміхнутися (викривлена посмішка);

– закрити очі, підняти руки вперед і зберегти цю позицію протягом 10 секунд (відсутність функцій однієї з кінцівок);

– повторити просте речення «за вікном сяє сонце» (нечіткість мови).

Послідовність дій:

– допомога спеціалізованої медичної бригади;

– киснева маска;

– вимірювання рівня цукру в крові (гіпоглікемія може імітувати інсульт);

– моніторинг життєво важливих функцій;

– постійний догляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

3.5.7. Судомний напад (епілепсія)

– Мимовільні, невпорядковані рухи за участю частини або всього тіла.

– Напад зазвичай займає менше п’яти хвилин.

– Постраждалі, як правило, не знають про час нападу і не пам’ятають, що сталося.

– Сфінктер-релаксація (мокрий одяг).

– Під час кризи постраждалий взагалі не дихає, може бути ціаноз (конвульсії можуть бути при епілепсії, гіпоглікемії та інсульті).

Послідовність дій:

Ви не можете зупинити кризу, яка вже почалася, тому:

– в жодному разі не можна знерухомлювати постраждалого;

– прибрати тверді, гострі або гарячи предмети, які знаходяться поруч;

– захистити постраждалого від додаткових травм;

– не вставляти нічого насильно в рот!!!

– оцінити стан постраждалого після кризи і переконатися, що він дихає;

– якщо не дихає, починати СЛР;

– якщо дихає нормально, повернути постраждалого в ББП;

– перевірити та оцінити життєво важлививі ознаки;

– транспортувати в лікарню.

3.5.8. Інфаркт

Інфаркт міокарда – це крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки серцевого м’яза, що виник внаслідок недостатнього кровопостачання у цій ділянці.

Ознаки (симптоми):

– дискомфорт в центрі грудної клітки;

– стискаючий, тягнучий біль за грудиною;

– біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу;

– відчуття страху;

– часте дихання (більше ніж 30 за хвилину);

– холодний піт, нудота, запаморочення.

Послідовність дій:

– викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

– перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;

– розстібнути одяг у постраждалого;

– забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;

– забезпечити постійний нагляд за постраждалим;

– при втраті свідомості та зупинці дихання негайно розпочати СЛР.

3.6. Шок і різновиди шоків

Шок є результатом різниці між потребою і подачею кисню в тканину.

Клінічні ознаки:

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– АТ спочатку нормально потім гпотензія;

– час капілярної заправки становить більше 2-х секунд;

– тахіпное (пришвидшене дихання);

– ціаноз, шкіра мармурова;

– ажітація або сонливість;

– холодні кінцівки, бліді або теплі, червоні.

Різновиди шоку:

– кардіогенний шок: інфаркт міокарда, аритмії, захворювання клапанів;

– гіповолемічний шок: кровотеча, опіки, зневоднення;

– перерозподільний шок: анафілактичний, септичний, нейрогенний (спінальниий);

– обструктивний шок (позасерцевий): пневмоторакс, тампонада серця.

Клінічні ознаки:

– холодний піт;

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– гіпотензія;

– диспное;

– біль в грудях.

Послідовність дій:

– абсолютний спокій, напівлежаче положення;

– киснева маска;

– моніторинг життєво важливих функцій;

– постійний нагляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

Клінічні ознаки гіповолемічного шоку:

– бліда шкіра з холодним потом;

– час капілярного наповнення > 2-х секунд;

– АТ спочатку нормально, потім гіпотензія (зниження тиску);

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– спрага.

Послідовність дій:

– зупинка кровотечі;

– киснева маска;

– контроль і нагляд;

– транспортування лежачи до найближчого медичного закладу.

Клінічні ознаки перерозподільного шоку:

– тахікардія пульс ниткоподібний;

– гіпотензія;

– почервоніння шкіри;

– відчуття жару;

– занепокоєння.

Послідовність дій:

– ізолювати постраждалого з небезпечного середовища, переривання контакту з алергеном;

– киснева маска;

– контроль і нагляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

Клінічні ознаки обструктивного шоку:

– диспное (поверхневе дихання);

– ціаноз губ і кінцівок;

– гіпотензія;

– тахікардія, пульс ниткоподібний;

– час капілярного наповнення > 2 секунд;

– блідість.

Послідовність дій:

– положення напівсидячи;

– киснева маска;

– контроль і нагляд;

– транспортування до найближчого медичного закладу.

3.7. Допомога при пологах поза лікувальним закладом

ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО ПОЛОГИ Є ПРИРОДНИМ ПРОЦЕСОМ, НЕ НАМАГАЙТЕСЯ В НЬОГО ВТРУЧАТИСЯ!

Перша допомога при раптових пологах, включаючи безпосередньо догляд за матір’ю і новонародженим відразу ж після пологів. Протягом цього часу не залишайте жінку саму.

Надання першої допомоги при пологах:

– негайно викличте «швидку допомогу»;

– допоможіть жінці влаштуватися зручніше, звичайно це положення на спині із зігнутими коліньми або на боку. покладіть під голову і плечі породіллі подушку або складений одяг;

– заспокойте і підбадьорте жінку;

– вимийте руки;

– підкладіть чисті рушник, ковдру чи будь-який інший матеріал під сідниці жінки;

– скиньте з породіллі нижню білизну і зайвий одяг, але накрийте її ковдрою або рушником;

– подбайте, щоб у головах породіллі перебував хто-небудь для надання їй психологічної підтримки;

– ні в якому разі не намагайтесь сповільнювати розродження.

Родопомічні заходи:

– при появленні голівки плода підтримайте її однією рукою. Будьте готові до того, що частина тіла немовляти, яка залишилася, вийде досить швидко. Не тягніть немовля на себе!

– якщо пуповина обмоталася навколо голівки немовляти, обережно ослабте її і розмотайте.

– під час пологів намагайтесь очищати рот і ніс немовляти від слизу та рідини, що накопичується;

– коли ступні немовляти вийдуть повністю, акуратно переверніть його обличчям до низу, підтримуючи ступні ніг у трохи піднятому положенні. Тіло новонародженого слизьке, тому тримайте його міцно, але не стискайте;

– якщо немовля почало плакати – це нормально (легені розправилися);

– піклуйтесь про постійну підтримку голови немовляти;

– зачекайте одну хвилину, потім затисніть пуповину приблизно 15 – 20 см від плоду двома затискачами або бинтами та переріжте її між ними;

– якщо немовля не подає ознак життя, не чекаючи так само виконайте перерізання та приступайте до СЛР;

– п’ять вдихів, перевірте ознаки життя, якщо вони відсутні послідовно виконуйте три компресії та один вдих.