Читать книгу Довідник поліцейського - Сергій Чернявський, Катерина Левченко - Страница 4

2.2.1. Спілкування з іноземцями

У спілкуванні з іноземцями, особами без громадянства, біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами, поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини, ураховувати особливості расової та національної належності, громадянства, віку та мови, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

У разі необхідності роз’яснити правила поведінки та правила перебування на території України. Не рекомендується обговорювати питання політики, діяльності органів державної влади, у тому числі поліції.

Поліцейський повинен:

– при зверненні до особи встановити, чи розуміє вона українську мову, а якщо ні, то які мови розуміє.

– якщо знає українську мову – продовжити спілкування українською;

– якщо не знає української мови, але знає таку, на якій може спілкуватися і поліцейський, перейти при можливості на мову, зрозумілу іноземцеві, знизити темп мовлення, активно інтонувати, виділяти логічні наголоси;

– якщо іноземець та поліцейський не мають можливості спілкування в силу відсутності спільної мови – встановити, чи є поруч хтось, хто міг би перекласти суть розмови. Наприклад, супутник затриманої особи. Якщо посередника не знайшлося, перейти на мову жестів та/чи продовжити спілкуватися (переклад) за допомогою гаджетів.

– перевірити документи. За потреби доставити особу до територіального органу поліції, викликати перекладача.

Під час перевірки поліцейський має:

– поводитись з документами бережно. Якщо в документі знаходяться гроші, будь-які записки та інші папери або цінності, запропонувати власникові самому вилучити їх звідти;

– звернути увагу на відповідність наявної в документі фотокартки та особи громадянина, правильність заповнення усіх реквізитів, цілісність захисної сітки документа, строк його дії, на відмітку щодо реєстрації та інше;

– вжити застережних заходів при перевірці документів у особи, що підозрюється у вчиненні правопорушення. З цією метою рекомендується стояти на півоберта праворуч від того, кого перевіряють, на безпечній відстані від нього та пильно стежити за ним;

– перевірку проводити на деякій відстані від сторонніх громадян, а якщо є можливість – в найближчому службовому приміщенні дільничного офіцера поліції або громадському пункті охорони публічної безпеки і порядку.

2.2.2. Спілкування з особами, які користуються дипломатичним імунітетом

Поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами, враховуючи водночас привілеї осіб із дипломатичним імунітетом:

– особиста недоторканність;

– недоторканність використовуваних ними транспортних засобів, які офіційно належать представництвам (консульствам);

– імунітет від кримінальної, цивільної, адміністративної юрисдикції України;

– право підняття на транспортному засобі національного прапора тощо.

Дії в разі виявлення правопорушення, учиненого особою з дипломатичним імунітетом:

– повідомити про подію чергового територіального органу Національної поліції;

– вжити заходів щодо припинення правопорушення;

– записати номер та вид документа особи, який підтверджує її дипломатичний імунітет;

– скласти письмовий рапорт на ім’я начальника територіального органу Національної поліції.

2.2.3. Спілкування з народними депутатами України

Під час спілкування з народними депутатами України поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами та:

– на вимогу народних депутатів, інших посадових осіб пред’явити службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук;

– пересвідчитись, що це народний депутат (перевірити наявність депутатського посвідчення та нагрудного знака народного депутата України);

– вислухати заяву (інформацію) та, якщо це не суперечить вимогам правил несення служби, ужити відповідних заходів, доповівши про це старшому начальникові.

Приклади звернення до народного депутата:

Варіант 1:

«Бажаю здоров’я. Сержант поліції Дронь. Ваші вимоги є законними, однак не належать до моєї компетенції, я обов’язково доповім про них старшому начальникові. Якщо моя відповідь вас не задовольнила, ви можете звернутися до старшого начальника, який перебуває… (назва вулиці, площі, приміщення тощо)».

Якщо дії або заяви народного депутата України суперечать вимогам законодавства щодо несення служби, працівник поліції зобов’язаний негайно доповісти про це старшому начальникові й далі діяти за його вказівкою.

Варіант 2:

«Бажаю здоров’я. Сержант поліції Дронь. Ваші вимоги є незаконними й суперечать Кодексу України про адміністративні правопорушення (Кримінальному кодексу України – доцільно визначити відповідну статтю). Якщо ви не припините свої дії, я змушений буду доповісти старшому начальникові та скласти відповідний рапорт. Якщо моя відповідь вас не задовольнила, ви можете звернутися до старшого начальника, який перебуває… (назва вулиці, площі, приміщення тощо)».

2.2.4. Спілкування з людьми з особливими потребами

Під час спілкування з людьми з особливими потребами поліцейський повинен діяти за загальними правилами спілкування з громадянами.

а) з людиною у візку:

– не можна самовільно без дозволу котити візок;

– при спілкуванні обличчя співрозмовників мають бути на одному рівні (треба присісти або сісти поруч на стільці);

– при спілкуванні з людиною в кріслі-візку, яка є разом із супроводжуючою її особою, потрібно в першу чергу звертатися і розмовляти з нею, а не із супроводжуючою особою;

– часто люди у візку бояться звертатися про допомогу. Треба зробити крок назустріч і спитатися – чим можна допомогти. Допомога має бути ненав’язливою і не надмірною;

б) з людиною з вадами слуху і мови:

– при розмові з нечуючими необхідно дивитися безпосередньо на співрозмовника, повільно і чітко промовляти слова із виразною мімікою. Важливо, щоб джерело світла не було за вашою спиною, бо в такому випадку ваше обличчя буде затінене;

– необхідно мати можливість спілкуватися за допомогою переписки: мати листки паперу, блокнот, ручку/олівець тощо. Звичайно, треба писати читабельним почерком, не формулювати довгих фраз;

– не затемнювати обличчя, особливо уста, і не закривати його руками, волоссям тощо;

– щоб привернути увагу людини, яка не чує, необхідно торкнутися її злегка за плече або помахати до неї рукою. Починати розмову після того, коли вас помітили. Кричати не варто;

– якщо нечуюча людина користується послугою сурдоперекладача, то при спілкуванні необхідно дивитися на того, хто звернувся за послугою. Тобто, на нечуючу людину, а не на перекладача;

в) з людиною з вадами зору:

– спілкуючись із незрячою людиною, необхідно представитися хто ви, які маєте повноваження, після чого запитати – чим допомогти;

– при супроводі у приміщенні необхідно попереджувати про перешкоди, які є на шляху, наприклад: «зараз будуть сходи, двері з порогом тощо». При можливості озвучувати інформацію про оточення;

– якщо незрячу людину припровадили до кабінету службової особи, необхідно інформувати, куди її привели, назвати цю людину й інших присутніх;

– якщо збираєтеся читати, попередьте про це;

– не можна замінювати читання будь-якого документа його переказом, особливо, якщо при цьому треба поставити підпис;

– не можна тягнути незрячу людину за собою. Треба попередити про необхідність руху та чітко пояснити – куди потрібно прямувати;

– під час спілкування з людьми з особливими потребами поліцейський повинен дотримуватись заходів особистої безпеки.

2.2.5. Спілкування з представниками засобів масової інформації

У разі звернення представника засобів масової інформації поліцейський повинен:

– діяти за загальними правилами спілкування з громадянами;

– під час забезпечення публічної безпеки і порядку на місці події не повинен приховувати своє обличчя від відеокамер та боязко ухилятися від спілкування з журналістами;

– утриматись від висловлювання власних міркувань;

– пояснити, хто уповноважений коментувати конкретні події, та надати контактні дані відповідної особи.

НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ РОЗГОЛОШЕННЮ ВІДОМОСТІ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ ДЕРЖАВНУ АБО СЛУЖБОВУ ТАЄМНИЦЮ!

Приклад відповіді на звернення:

«Бажаю здоров’я! Капрал поліції Мирний. Ми несемо службу із забезпечення публічної безпеки і порядку. За більш детальною інформацією вам доцільно звернутися до старшого начальника, який перебуває…»

У разі, коли представник засобів масової інформації перешкоджає виконувати функціональні обов’язки, поліцейський має повідомити, що згідно зі ст. 36 «Вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію» Закону України «Про національну поліцію»:

– поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення;

– поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей;

– повідомити представникові засобів масової інформації, що його дії можуть бути кваліфіковані як перешкоджання діяльності поліцейського;

– поінформувати безпосереднього начальника або чергового територіального органу Національної поліції;

– озвучити журналістові його право оскаржити дії працівника поліції до вищого органу, прокуратури чи суду.

Приклад звернення до працівника засобів масової інформації:

«Бажаю здоров’я! Капрал поліції Мирненко. Ми несемо службу із забезпечення публічної безпеки і порядку. Ваші дії перешкоджають виконанню обов’язків працівників поліції. Негайно припиніть свої протиправні дії. Інакше, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», щодо вас буде застосовано превентивні поліцейські заходи».

Документом, який підтверджує повноваження представника засобів масової інформації, може бути:

– редакційне посвідчення;

– посвідчення журналіста, видане Національною спілкою журналістів України;

– посвідчення журналіста, видане медіа-профспілкою;

– акредитаційна картка;

– прес-картка інших журналістських, зокрема міжнародних, організацій.

ПІД ЧАС КОНТАКТУВАННЯ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО:

– несанкціоновано вилучати засоби фото-, відео-, аудіозапису та відповідні носії інформації;

– перешкоджати їх законній діяльності (закриття об’єктива, вимкнення камери тощо);

– самостійно приймати рішення щодо обмеження доступу журналіста до місць, відвідування яких дозволено законодавством.

Приклад відповіді на запитання:

«Беремо участь у забезпеченні публічної безпеки і порядку під час проведення… (назва заходу). Завданням підрозділу є недопущення порушень публічної безпеки і порядку на вулиці… (назва вулиці, площі, приміщення тощо). За детальною інформацією звертайтеся до старшого начальника, який перебуває… (контактні дані)».