Читать книгу Сила продуктивності. Як подолати прокрастинацію - Стив Скотт - Страница 2

Буває складно подолати прокрастинацію ще й тому, що кожна людина має для неї різні причини. Ба більше: одна й та сама людина може через різні причини зволікати з виконанням різноманітних життєвих справ.

Наприклад, ви можете почуватися надто втомленими, щоб телефонувати своїй матері, і кажете собі: «Я зателефоную їй пізніше цього тижня». Чи, можливо, не поспішаєте з новим захопленням, тому що боїтеся припуститися купи помилок. Або ж відкладаєте «на потім» масштабний проект, бо глибоко в душі занепокоєні, що він виявиться цілковито невдалим.

Простіше кажучи, перемогти прокрастинацію нелегко, бо кожен із нас має особисті, відмінні від інших, причини боротись із нею. Тобто, якщо ви хочете позбутися цієї поганої звички, вам необхідно зрозуміти, які причини найчастіше до неї призводять, і діяти відповідно.

У цьому розділі я зроблю огляд восьми причин прокрастинації.

Що я пропоную?

Уважно прочитайте кожну з них і запитайте себе, чи не схожа вона на слова, якими ви себе виправдовуєте, щойно вирішивши відтермінувати якусь справу.

Причина 1. Ви – перфекціоніст

Ви легко піддаєтеся прокрастинації, коли боїтеся припуститися помилки й показати свою слабкість. Страх перед помилками реальний, він здатен змусити людину відкласти виконання важливих обов’язків на інший день.

Про такий тип мислення йдеться в книжці Керол Двек[9] «Налаштовуйся на зміни. Нова психологія успіху»[10]. У цій праці Двек пов’язує успіх у школі, спорті, роботі, мистецтві та інших сферах людської діяльності зі ставленням людини до своїх талантів та здібностей.

Дослідниця пояснює, що спосіб мислення людини може бути або «фіксованим», з установкою на даність, незмінність, або «гнучким», спрямованим на зростання, розвиток.

Люди з «фіксованою» ментальністю переконані, що їхні здібності є вродженими, тож фокусуються лише на наявних розумових здібностях і талантах, вважаючи, що розвинути їх неможливо.

Вони вважають, що всі свої здібності мають від народження та не в змозі нічого змінити чи покращити. Люди з «фіксованою» ментальністю також вірять, що справжній талант не потребує ніяких зусиль. Вони впевнені, що талант – це виключно природний дар.

Тож чому такий спосіб мислення може бути небезпечним? Тому що він приховує вашу здатність розвиватися, вчитися та здійснювати позитивні зрушення.

Натомість мислення, налаштоване на зростання, дозволяє людині повірити, що її здібності можуть розквітнути завдяки наполегливій праці. Прихильники такої ідеї вважають, що людський мозок і талант – це лише початок. Люди народжуються, маючи індивідуальні переваги, проте не існує меж досконалості. Такий менталітет створює бажання вчитись і виховує здатність долати проблеми на шляху до успіху.

Двек доводить, що спосіб мислення розкриває секрет успіху та великих досягнень видатних учителів, батьків, керівників. Коли люди мислять правильно, вони здатні мотивувати, бути лідерами, вчити, змінюючи на краще свої життя та життя інших.

На думку Гілларі Реттиґ[11], авторки книжки The 7 Secrets of the Prolific: The Definitive Guide to Overcoming Procrastination, Perfectionism and Writer’s Block («Сім секретів продуктивності: детальний довідник із подолання прокрастинації, патологічного перфекціонізму та творчої кризи»), люди, які прокрастинують через перфекціонізм, схильні до фіксованого мислення. Це означає, що вони уникають виконання певних завдань через страх помилитись і здаватися не такими досконалими. Вони хочуть, щоб їхня робота була ідеальною, та впевнені, що неодмінно зазнають поразки, якщо завдання не відповідатиме рівню їхніх здібностей, тож найкращий вихід – відкласти його до наступного разу.

Хоча дехто і вважає перфекціонізм позитивною рисою характеру, насправді це якість, що в довготривалій перспективі може вщент зруйнувати ваш успіх. Це небезпечна комбінація антипродуктивних звичок та поглядів, що заважають поступу. Попри те що перфекціонізм часто помилково сприймають як прагнення до високих стандартів, він зводить поняття успіху до нереалістичного еталону.

Нерідко перфекціоністи прокрастинують через побоювання ніколи не досягти тієї планки, яку вони для себе встановили. Вони думають: «Навіщо мені взагалі намагатися це робити?»

Причина 2. Ви боїтеся невідомого

Це приблизно так: одного дня ви помічаєте на шкірі нову родимку. Починаєте хвилюватися, що це новоутворення може виявитися злоякісним, тому боїтеся перевіритись і в глибині душі сподіваєтеся, що воно зникне саме собою.

У вас не траплялося такого раніше?

Іноді люди бояться діяти, бо може викритися правда, яку вони не бажають чути.

Тож стара приказка «Те, чого ти не знаєш, не може тобі зашкодити» не відповідає істині. Майже в кожному випадку, якщо ви ігноруєте проблему протягом тривалого періоду, сподіваючись, що вона минеться, ситуація лише погіршується.

Науковці з Мічиганського університету провели дослідження, які наслідки має потрапляння до нашого мозку хибної інформації. Дослідники з’ясували, що хибна інформація залишається в пам’яті людини, продовжуючи впливати на її мислення, навіть якщо людина усвідомлює, що помиляється. Ба більше: люди схильні повертати цю хибну інформацію на свою користь, надто коли вона збігається з їхніми переконаннями та є їх логічним підтвердженням.

Це призводить до подальшого розповсюдження недостовірних фактів.

За даними дослідження, негативні наслідки такого підходу виявляються в питаннях довкілля, політики, на особистому рівні. Хибна інформація чи упереджена точка зору на проблеми здоров’я (на кшталт: «Випадків захворювання на рак у нашій родині не було, тож і зі мною, напевне, все гаразд» чи «З часом родимка щезне») може мати катастрофічні наслідки.

Дослідники з’ясували, що погляди та особисті переконання можуть неабияк завадити людині змінити своє ставлення до хибної інформації, в яку вона повірила. До того ж спроба повідомити цій особі небажану правду, що не збігається з раніше прийнятою точкою зору, може призвести до зворотних наслідків та зміцнити помилкову думку. Коли в питаннях особистого здоров’я ви, замість того щоб подивитися правді в очі, ігноруєте проблему, така поведінка може спричинити серйозні ускладнення та навіть смерть.

А тепер обміркуйте інший варіант: а раптом ця родимка – форма раку, яка є повністю виліковною на ранніх стадіях, однак перетворюється на злоякісну, якщо нічого не робити?

Ви можете спрацювати на випередження – перевірити родимку та все владнати, – а можете воловодити через бажання робити вигляд, що все гаразд. У цьому випадку ваша необізнаність може зашкодити вам, а особисте переконання, що все минеться, матиме згубні наслідки.

Можна навести інші приклади подібного явища. Приміром, ви уникаєте візиту до стоматолога й продовжуєте переконувати себе, що дупло в зубі вам лише наснилося, а насправді все гаразд. Можливо, вам не хочеться заповнювати податкову декларацію, тому що ви боїтеся з’ясувати, яку суму насправді винні уряду. А може, ви волієте не починати розмову зі своїм подружжям, щоб не спровокувати можливу сварку.

9

Керол Двек (народ. 1946 р.) – професорка Стенфордського університету, доктор філософії, дослідниця в галузі соціальної та вікової психології.

10

Керол Двек. Налаштовуйся на зміни. Нова психологія успіху. – К.: Наш формат, 2018.

11

Гілларі Реттиґ – американська бізнес-тренерка, викладачка, авторка книжок про подолання прокрастинації, шляхи підвищення письменницької продуктивності тощо.