Читать книгу Мій бос – ідіот - Томас Эриксон - Страница 45

Люди з цією комбінацією кольорів багато працюють, вони – надзвичайно раціональні та незалежні. Враховують усі плюси й мінуси та максимально збалансовують рух: знають, коли треба дати газу, а коли – притиснути гальмо. Вони завжди прагнуть удосконалювати себе й хочуть уникати яких би то не було помилок. Усі обговорення з ними – логічні, а дискусії можуть тривати до досягнення конкретного результату.

Синьо-червоні можуть здаватися зарозумілими, скептичними та педантичними.

Вони висувають великі вимоги до своїх начальників, які, на їхню думку, повинні не лише бути справедливими, а й давати чіткі вказівки.

Якщо набір правил й обов’язків (або цілих сфер відповідальності) досить чіткий, вони відчувають себе в безпеці.

У групі ці організатори почуваються напрочуд добре за умови, що всі прагнуть досягти одного й того самого. В таких умовах проявляються їхні найкращі риси. Їхня сила полягає в здатності до організації. На жаль, внутрішній голос критики, що постійно пояснює, що вони могли зробити щось краще чи в інакший спосіб, може їх обмежувати.

Їм не подобається, коли їм указують, що і як слід робити.

Можуть дратувати інших тим, що ніколи не відступають і не здаються. Вони вміють концентруватися, бути й зоставатися реалістами.

До жовто-зелених помічників вони ставляться як до надмірно емоційних і надто чутливих до оточення, а це – неймовірний жах для синьо-червоних.