Читать книгу Джуд Непримітний - Томас Харди - Страница 2

Томас Гарді (1840–1928) – видатний англійський письменник і поет пізньої вікторіанської епохи – народився в селі поблизу Дорчестера в графстві Дорсет. Батько і дід його були каменярами й будівельниками. Мати Томаса, яка вміла читати, але не вміла писати, вирішила дати синові освіту, і його відправили до парафіяльної школи в Дорчестер. У 1856 році Томас вступив на навчання до архітектора Джона Гікса, а через п’ять років перебрався в Лондон, де вивчав архітектуру в Королівському коледжі, спеціалізуючись на реставрації церков. Але коли 1867 року Гарді повернувся в Дорчестер, у нього вже був готовий перший роман, для якого він так і не зміг знайти видавця і врешті-решт знищив рукопис. Другий роман Гарді «Відчайдушні кошти» (1871) був опублікований анонімно. Однак визнання прийшло до письменника лише після його п’ятого роману – і десять років потому.

До 1885 року він став високооплачуваним автором, повернувся в Дорсет, звів будинок за власним проектом і зайнявся виключно літературною працею. Один за одним виходили збірки його оповідань – коротких, іронічних, жорстких, за ними слідували ще два романи – «Тесс із роду д’Ербервіллів» (1891) і «Джуд Непримітний» (1895). Обидва вони супроводжувалися скандалами і шквалом критики, але це не вплинуло на літературну репутацію Гарді – слава його продовжувала зростати. Уже на початку 20 століття в Англії він уважався найвпливовішим романістом сучасності, а його творчість неодноразово висувалася на Нобелівську премію в галузі літератури.

«Джуд Непримітний» став останнім романом Гарді – до самої смерті він ніколи більше не повертався до великої прози. Це книга про всевладдя долі, ворожої людині, та панування жорстоких випадковостей, повна дивних любовних історій і несподіваних сюжетних поворотів, абсолютно не характерна для кінця вікторіанської епохи. Незважаючи на літературну славу письменника, в Англії опублікувати цей роман, який багато в чому випередив свій час і зазирнув, так би мовити, на самісіньке дно людських стосунків, Гарді не вдалося.

«Джуд» урешті-решт був виданий у США, і незабаром після публікації набув величезної та скандальної популярності. І сам роман, і його автор зазнали шалених нападів з боку літературних критиків. Через це Гарді довелося змінити початковий текст і навіть назву. Книгу було вилучено з бібліотек, у пресі її називали «брудною історією, просякнутою сексом, автор якої насолоджується борсанням у багнюці» і «ганебним нічним жахом, про який слід забути якомога швидше». Зрештою єпископ Векфільдський спалив свій примірник роману і закликав усіх англійців учинити так само. На щастя, у суворого священнослужителя знайшлося не надто багато послідовників, і «Джуду Непримітному» судилося довге життя.

Сам Томас Гарді щодо цього якось зауважив: «Роман, який заподіє шкоди дюжині довбней і зміцнить тисячі нормальних, стійких розумів, безсумнівно виправдовує своє існування. Можливо, в природі взагалі не існує книги, в якій не можна знайти якогось морального інваліда або героя, здатного завдати шкоди чиїйсь психіці…»