Читать книгу Притча про нових Маккавеїв - Валерій Гаєвський - Страница 1

«Притча про нових Маккавеїв» – перша в українській художній літературі повість про події довкруж знаменитої Грюнвальдської битви (1410 рік). Цій легендарні події, яка кардинально змінила розстановку сил і хід подій у середньовічній Європі, присвячено чимало творів закордонних авторів, зокрема, відомий роман польського прозаїка Генрика Сенкевича «Хрестоносці». Не полінувалися відбатувати по великому шматку цього ласого історичного пирога московіти, литовці і навіть білоруси. При цьому кожен з авторів тягнув ковдру на себе. Наприклад, Генрик Сенкевич чільну роль у перемозі об’єднаного війська слов’ян над Тевтонським орденом віддав полякам. Постаралися у цьому відношенні і московітські автори, нахабно спекулюючи історичними реаліями.

А ось українські письменники досі мовчали. Не надто їм баглося заглиблюватися у товщу століть коли, на їх думку, ще й України і українців не існувало.

Тим часом, у складі об’єднаного литовсько-польського війська під Грюнвальдом рубалося чимало русинів, цебто наших предків – українців. Адже натоді до складу Великого князівства Литовського входило кілька древніх руських князівств, котрі не побажали, як московіти, гнутися під важким чоботом Золотої Орди. І населяли їх русини, цебто нинішні українці і білоруси. З іншого боку, до складу Польської корони, входила Червона Русь – великий осколок князівства Данила Галицького. І її населяли українці, яких перегодом будуть називати галичанами. Тож у своїй історичній повісті Валерій Гаєвський художніми засобами відтворив історичну правду, створивши яскраві образи наших пращурів.

Один з її головних героїв Силуян Вітряк, представник древніх русів, втілює у собі найкращі риси середньовічного українського лицарства. Він виконує найвідповідальніші завдання польського короля Владислава ІІ Ягелло, без яких перемога над тевтонами була б не можливою.

Таким же мудрим винахідливим і мудрим постає у повісті боярин Федір Попіл, майстер бою на дворучних мечах.

Саме такі герої, як вони, і були фундаторами української нації, яка пройшла у своєму розвитку вкрай тернистий шлях.

Сказане вище – одне з головних досягнень автора. Але не тільки цим вартісна повість. Написана вона у жанрі історичного детективу і складається із взаємопов’язаних 24 новел з напруженим динамічним сюжетом.

У повісті колоритно зображено такі історичні постаті, як польський король Владислав ІІ Ягелло, Великий князь Литовський Вітовт, Великий Магістр Тевтонського ордену Ульріх фон Юнгінген, татарський хан Джелал-ад-Дін, а також персонажі другого плану, зокрема, командир татарської гвардії бахадур Джаміль.

Новаторська повість Валерія Гаєвського має велике пізнавальне й ідейно-виховне значення для усіх прошарків українського народу, історична самоіндентифікація якого все ще перебуває в розвитку, бо у ній ще чимало «білих плям».

Леонід Шморгун, генерал, Верховний отаман

Селянського Козацтва України, головний редактор газети

«Козацька Україна Єдина»