Читать книгу SатирикоN (Pro i contra) - Иван Драч - Страница 25

Я стільки життів прожив у житті,

Мов кінь, толочився в зеленому житі.

Завжди був самотнім, у кожнім гурті.

Копита підковами не підбиті.

Коли ж їх підбили й пустили у світ —

О як заболіли жорстокі вухналі!

Та бив я підковами, гупав у лід,

Мені підкорялись засніжені далі.

Копита скришились, підковок катма

А як без копит, лиш відкинуть копита.

Зима коверзує, кепкує зима:

Яка ж вона мокра і несамовита.

Життя за життям загортає вона.

Змололось на біло столочене жито.

Там радість і біль, там покута й вина.

Все біле болить, усе болем прошито…