Читать книгу На кожум'яках - Иван Нечуй-Левицький - Страница 10

Тi самi й Химка.

Горпина. Химко! Подивись ти на мене, чи гарно менi в цих стрiчках?

Химка. Авжеж гарно. (Тихо). Господи прости, як та потороча. (голосно). Вже, господи, що не вигадають оця тiтка, то все пiвтора людського. (Смiється). Нема часу дивитись.

Горпина. I цур йому! Нагрiшила повнiсiньку хату, хоч зараз iди до попа та й сповiдайся.

Химка виходить.