Читать книгу На кожум'яках - Иван Нечуй-Левицький - Страница 16

Тi самi й Оленка.

Оленка (входить). Добривечiр! З недiлею будьте здоровi!

Всi. Доброго здоров’я! Спасибi, будь i ти здорова.

Оленка. Моя мати лягли спочивати та й кажуть: пiди до Євфросини та погуляй трошки. А я оце – й прийшла.

Євфросина. Сiдай, Оленко!

Оленка. Це в тебе, Євфросино нове плаття? Та яке гарне, як золото.

Євфросина. Мабуть; чи подобається тобi хоч трохи?

Оленка. Де вже пак не подобається! Менi такого й до смертi не носити. Ох! (Зiтхає).

Євфросина.А може, посватає хтось багатий, то й носитимеш.

Настя, Ольга, Варвара. Покажи-бо, Євфросинко, золотi сережки та браслети, покажи!

Євфросина. Та вже нiгде дiтись: треба показати. (Йде в кiмнату й виносить сережки й браслет).

Всi. Ой, гарнi ж! Аж блищать, аж горять! Так i сяють на всю хату.