Читать книгу Нардепка - Василь Врублевський - Страница 14
Частина перша
(Замість прологу)
13
Оглавление– Слиш, я ж і в рило дать магу!
«Певно, не жартує! По всьому видно, мужчина рішітільний!» – подумала Милоська майже із захопленням.
– А потом наряд з витрєзвітіля визву!
«Цей може!» – подумала, знову ж таки із захопленням.
– А ти знаєш, що це такоє?
– Не знаю, – чесно призналася.
– О! Витрєзвітіль – це спєцмєдслужба. Пойняла?
«Який розумний!» – ще з більшим захватом подумала Милоська.
– Но я цього дєлать не буду, – змилостивився.
«Який добрий!» – мало не підстрибнула з радощів.
– То що? Сама даш?
Милоська більше й не противилась: такому рішучому, розумному й доброму гріх було не дати. Тим більше, що був це другий в її житті чоловік, який просив. Першим був Стьопка, але давно то було, до весілля ще, і то один раз, бо після першого разу вже не просив, а дерся на неї, не питаючись, коли кортіло йому…
В «бобику» тісно було, і аби Милоська змогла випростати ноги, міліціонерові довелося відчинити дверці. Так було вже трохи зручніше, хоч і не зовсім, бо литки все-таки звисали, і поки Милоська здогадалася задерти ноги угору й упертися п’ятами в дашок, міліціонер захекав, задьоргався й затих.
Чесно кажучи, скора така розв’язка їй не сподобалася. Навіть придурок Стьопка довше вовтузиться!..
