Читать книгу Я рисую счастье мелом… - Владимир Прохода - Страница 7

Віддавались до краплі колись,

Душі плескались в ніжності голій,

В росах трав кожний ранок клялись:

Не забудемо мить цю ніколи…

Не розірве ні час, ні біда

Рук сплетіння і тіл поєднання…

Ніч сьогодні там Місяць гойда,

Чи шукає сліди від кохання…