Читать книгу Запеленаю миг в Любовь - Владимир Прохода - Страница 26

Малюють спогади ночами,

Де ми були, як у раю,

Там поєдналися вустами,

Біля берізки у гаю…

Раділи ноги стиглим росам,

Були палкими всі слова,

Шукав я квітки твоїм косам,

Казав: «Ти, Мавка лісова»…

Твій сміх летів, лунав довкола,

І себе бачив я в очах,

Нам не забути це ніколи,

Хоча літа вже на плечах

І білий сніг покрив волосся,

Торкає брови ще густі,

Не все, що мріяли, збулося,

Але ті ж мрії не пусті…

Ти, намалюй мені кохана

Знов нашу ніжну, темну ніч,

Бо лише ти у ній жадана,

Ми там з тобою віч-на-віч…

П.В.М. 19.07.2012г.