Читать книгу Запеленаю миг в Любовь - Владимир Прохода - Страница 28

Дай розплету я твої коси,

Вдихну духмяний аромат,

Хай їх обмиють нічні роси,

А небо тішить зорепад…

Ти теж, як зірочка, яскрава,

Така чарівна і палка,

Зростили ліжко стиглі трави,

В моїй руці твоя рука

І ми обоє на колінах,

Як в час молитви за гріхи,

Була одна і є провина:

Кохання зводять нас шляхи

І нам себе не побороти,

В обіймах сковані на вік,

Полишимо свою ми цноту

І буде жінка й чоловік…

Вже розплітаю твої коси,

Став не доречний сором, страх,

Бо мою ніжність груди просять

І їхній солод на вустах…

П.В.М. 10.06.2017г.