Читать книгу Поезії та сонети - Юліуш Словацький - Страница 5

Богородице, сталось диво!

Слухай нас – то не сниться,

То пісня наших батьків.

Палахкоче свободи зірниця,

Опадає пиха з корон,

Свободи росте посів.

Богородице Діво!

Народу вільного спів

Занеси перед Божий трон.

Лицарі, вгору голоси й коругви!

Хай лунають пеани свободи,

Хай здригнуться вежі Москви;

Піснею волі я зрушу

Студені граніти Неви,

Бо ж і там є люди, і там мають душу.

Ніч була… Двоголовий орел

Дрімав на вершині будови,

У кігтях тримав окови.

Слухайте! На всю широчінь

Мідь загриміла… птах налякався,

Полетів над хрестами святинь.

Очима не зміг побороти

Світла від сонця свободи,

Дивитись на вільні народи

Сили не мав… заховався в темноти.

О сором вам буде, литвини,

Якщо на землі Гедиміна

Окривавлений птах відпочине.

Не дайте притулку орлові,

Бо впаде на ваш край руїна

Із корон, поржавілих од крові!

Вам хилитись, нам – на бій!

Нам – стоять на власних силах,

Жити на землі своїй,

Спати – у своїх могилах.

До зброї, браття! До зброї!

То народ розриває кайдани,

Воскресає з неволі старої,

Як фенікс постає із золи;

Пошли нам благословення, Пане,

Наші рани тяжкі зціли.

Богородице, сталось диво!

Слухай нас – то не сниться,

То наших батьків призов.

Палахкоче свободи зірниця,

Спадає пиха з корон,

Проливається вільних кров.

Богородице Діво!

Народу вільного кров

Занеси перед Божий трон.

Мені не може доля ворожити

Чогось нового – в праці чи в жалю…

Моя дорога ясна – маю жити,

Терпіти і творити – це й роблю.