Читать книгу Ікебана. Iсторія і філософія - Юлія Нелідова - Страница 3

Ікебана – це японське мистецтво розстановки квітів. Воно засноване на дбайливому і уважному ставленні до природи. Слово «ікебана» означає «оживляти квіти». Цей термін закріпився за мистецтвом складання квіткових композицій після 1955 року і узагальнює всі школи і напрямки, як традиційні, так і авангардні. Також існує поняття кадо:1, або шлях квітки. Воно з'явилося в середині XIX століття з напрямку хана ітідо: (єдиний шлях квітки), що сформувався в епоху Муроматі (1336—1573), і має більш вузьке, філософсько-естетичне значення. Рослини знаходять друге життя у вигляді творів мистецтва. У той же час ікебана символізує швидкоплинність життя, адже композиції недовговічні. У наш час, як правило, їх зберігають у вигляді фотографій.

Ікебана тісно пов'язана з японським поняттям кісецукан. Воно означає «Відчуття сезону» і дуже цінується в Японії. Японці здавна звертали пильну увагу на зміну пір року. Наприклад, для кожного періоду існували певні забарвлення кімоно, які можна було носити. Протягом усього року японці традиційно вибираються на природу, щоб помилуватися їй. Навесні це ханами (милування квітами), взимку – юкімі (милування снігом), восени – цукімі (милування Місяцем), і момідзімі (милування кленами). Не дивно, що в ікебана прийнято використовувати тільки ті квіти і рослини, які характерні для пори року за вікном. Майстри ікебана намагаються створити таку композицію, яка буде відображати поточний час року і перенесе шматочок природи всередину будинку. Це важливий момент композиції, який ніколи не залишається неоціненим.

«Ікебану робіть ногами» – ці слова здавна передаються з вуст в уста в школах ікебана. Їх сенс полягає в тому, що нам необхідно на своїх ногах підніматися в гори, виходити в поле, для того щоб своїми очима побачити, в яких умовах перебувають рослини, дізнатися і зрозуміти їх характер. Стелиться чи потрібне нам рослина по землі, ховаючись від сонця, або варто багнетом, не боячись ні вітру, ні дощу? Від цього буде залежати і характер нашої композиції. Пройшовшись по місцях проживання рослин, зрозумівши їх природу, придивившись, ми оживляємо квіти, спираючись на розуміння історії та індивідуальності кожної рослини.

Ікебана-це пожвавлення квітів. Це не створення форми, яку нам захотілося зобразити. Рослини вже мають одну неповторну форму. Гарненько розглянувши їх і якомога менше змінюючи, ми підкреслюємо їх природну красу, яка в той же час відображає наші думки і почуття – ось, що важливо. Тому, привівши в порядок свої думки, спочатку необхідно подумати: «що я хочу висловити, передати своєю композицією зараз? І яка техніка, рослини, ваза підійдуть для цього найкраще?»　І потім приступати до роботи.

Є таке японське вираз: «Глибина таїться в малому». Коли ми відкидаємо все зайве, залишається те небагато, що зберігає наші найглибші думки. Ставлячи ікебана, ми намагаємося прибрати все зайве, щоб підкреслити особливі вигини рослин, форму листя та інші особливості. Ікенобо Сенкей у своєму творі «Cправжня витонченість» писав:

«Про мистецтво ікебана зазвичай думають як про копіювання природних форм рослин, як вони ростуть в полях і горах. Однак ікебана не є ні копією, ні мініатюрою. В ікебана ми аранжуємо одну маленьку гілку і одну квітку в безмежному космічному просторі і нескінченному часі, і ця робота вміщує всю душу людини. У цей момент Єдина квітка в нашій свідомості символізує вічне життя.»

Порожній простір відіграє велику роль в композиції і є її частиною, разом з вазою, водою в ній, світлом і т. д.

Красуні та ікебана з бамбуком. Автор: Огата Гекко, 1896 р.