Читать книгу Ікебана. Iсторія і філософія - Юлія Нелідова - Страница 6

«Поля, гори, береги з'являться в їх природному вигляді», – писав засновник першої школи ікебана Ікенобо Сенно в сувої Сенно Куден («Усне повчання Сенно Ікенобо»). Ці слова найкраще описують стиль Морібана, що з'явився більш ніж триста років потому. Протягом багатьох століть в Японії розвивалося і відточувалося мистецтво постановки квіткових композицій, що увібрало в себе глибоку релігійно-ідейну складову і символізує один із способів духовного самовдосконалення. Шлях квітки, або Кадо:, крім відточування майстерності і вивчення технік постановки вимагає виховання певних якостей характеру, таких як уважність і дбайливе ставлення до навколишнього світу. За словами майстра ікебана Фурукава Хіротака для вдалого згинання гілки або стебла необхідно повністю відкинути всі зайві думки і зосередитися на поточному моменті, бути тут і зараз і відчувати рослина. Для цього необхідна внутрішня дисципліна, виховання якої – це нелегкий і довгий шлях. Стиль Морібана своєю свободою постановки, яскравістю і пишністю виділявся на тлі традиційних композицій і спочатку був відкинутий діячами мистецтва того часу. Однак, пройшовши через ряд перетворень, він зміг завоювати серця людей і заслужено зайняти своє місце серед найбільш популярних в наші дні стилів ікебана (мал. 1).

Мал. 1. Весняна Морiбана. Автор: Нелiдова Ю. М.

У період Едо (1603—1868) школи ікебана перебували під заступництвом військового уряду Японії. Реставрація Мейдзі поклала край правлінню сьогунату, і всі напрямки ікебана прийшли в занепад. У цей непростий для мистецтва час майстер ікебана Охара Унсін (1861—1916), який викладав в області Кансай, винайшов новий стиль, пізніше отримав назву Сідзен Морібана («природна Морібана»). Майстер Охара встановлював гілки і квіти, прагнучи зобразити в плоскій вазі будь-якої природний пейзаж у всій його красі (мал. 2). Перш плоскі вази в ікебана не використовувалися.

Мал. 2. Сiдзен Морiбана. Автор: Охара Коун, 2-й іемото школи

Майстер Охара народився в 1861 році в місті Мацуе префектури Сімане. При народженні його звали Такада Фусагоро. У 1880 році він переїхав до Осаки, де став прийомним сином сім'ї Охара і отримав ім'я Охара Унсін. Там же він вступив на навчанні в школу ікебана Ікенобо. Проектування нового стилю в плоскій неглибокій вазі було розпочато ним в 1894 році, коли Охара став регулярно підніматися в гори. Передбачається, що на новий стиль його надихнув гірський ланцюг Накаяма поблизу міста Такарадзука в префектурі Хього. Ця місцевість багата різноманітними рослинами, придатними для ікебана, і славиться своїм садовим мистецтвом. В кінці XIX століття тут були особливо популярні встановлюються на підносі мініатюрні сади «бонсекі» і пейзажі «бонкей». Перш ніж спроектувати новий стиль Охара провів ретельне вивчення матеріалу. Дослідження» сюссе:», тобто природних властивостей і особливостей рослин, проводилося ним в горах Накаяма. Це вкрай скеляста місцевість, на якій глибоко пустити коріння рослинам дуже важко. Тут, посеред каменів, то тут, то там можна побачити оазиси з високого дерева (японська сосна, гірська сакура, дуб та ін.), навколо якого росте кілька нижчих дерев і чагарників (пієріс, воскове і лакове дерева, ялівець та ін.) і трави (папороті, низькорослий бамбук та ін.). Через сильні гірських вітрів гілки дерев тут приймають химерні звивисті форми, ідеально підходять для створення цікавих композицій ікебана. Убогість і кислотність грунту призводить до того, що листя і голки рослин виростають меншого, ніж в звичайних умовах, розміру. Це робить їх відмінним матеріалом для мініатюрного пейзажу у вазі, що і представляє з себе стиль Сідзен Морібана.

Охара використовував ті ж Підноси і неглибокі плоскі миски, що використовуються для бонкей, і композиції Сідзен Морібана на перший погляд нагадували пейзажі бонкей. Однак Сідзен Морібана