Читать книгу Послание друзьям - Юрий Эм - Страница 12

Тиха осінь, тепла осінь,

Мила, гарна та не зовсім,

Бо завмерла у стрибку

У холодному кутку.

Поки бавимося листям,

Що покрило жовтим місто,

Сиве силу набирає,

Поки що, за небокраєм.

А в далекому краю

Гарно, любо, як в раю.

Так весною тут буває,

Що казати, кожен знає.

Щось не хочеться туди.

Хай все буде як завжди:

Хай дощами нас польє

Та й снігами замете.

Бо ж це рідне, це своє,

Своє любить, може й бьє.

«Добре там, де нас нема», —

Люди кажуть недарма.