Читать книгу Послание друзьям - Юрий Эм - Страница 13

Високі схили над Дніпром широким,

А далі степ, за обрієм курган…

Могутні скіфи пилом синьооким

Розсіялись давно, мов ранішній туман.

Та зріс народ, веселий та завзятий:

Рибалки, чабани, мисливці, козаки,

Пройшовся плуг, та забіліли хати,

Де боронились Святославові полки.

Мій рідний край, ти бачив тут неволю —

Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.

Народ твій все здолав,

                         здобув він кращу долю,

Живи в віках, зростай близь

                    двох дніпровських берегів!

Радів він Хмелю, пережив Руїну,

Співця російського він щиро привітав,

Як матір він любив, плекав свою країну,

Тарасу рідним, незабутнім став.

В буремні роки, роки лихоліття

Він сіяв, будував, а треба, так стріляв.

І рідний край на протязі століття

Вставав із попелу і знову розквітав.

Мій рідний край. Ти бачив тут неволю —

Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.

Народ твій все здолав, здобув

                                   він кращу долю,

Живи в віках, зростай близь

                     двох дніпровських берегів!

Хай буде родина, хай буде дитина,

Лихая година хай нас обмина.

Живи, Придніпров’я, я, проста людина

За тебе радію і я не одна!

Хай вдосталь нам буде і сталі, і жита,

Хай будуть відкритими наші вуста!

Від серця до серця хай чиста й свята

Співається пісня і в небо зліта…