Читать книгу Звичаї нашого народу - Олекса Воропай - Страница 26

В цей день робити гріх – так само, як і на перший день Різдвяних свят, але пити горілку можна. Колись, ще за добрих часів, наші селяни цим правом користувалися в повній мірі.

«Розвозять в'язки перевесел з гречки, що була обмолочена в різдвяний піст. Входячи до хати, говорять: «Нате вам ковбасу». Потім і в цій хаті починається випивання, якщо його там не було від самого ранку, бо ж у цей день звичайно всі п'ють».[113]

Пити і гуляти – це наша стара, хоч і не завжди добра, традиція. Ще літописці відмічали «хлібосольство» великого князя Володимира,[114] а наші гетьмани та козаки під цим поглядом, мабуть, не мали собі рівних в усій тодішній Европі.

І ось цю «славну» традицію перейняли наші селяни і пильно зберігають її ще й досі. Прислів'я, приказки, «припросини» та пісні – це цілий кодекс гостинности наших селян.

Приймаючи гостей, господар до першої чарки виголошував таку тираду:

«Помершим душам – царство небесне: батькам, матерям, братам, сестрам та діткам маленьким. Нехай легенько згадається і нашому синові, де він у світі повертається. А нам пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадити та в мирі-покої із вами, здоровими, щастя діждати. Сподоб, Господи, Боже наш, щоб Бог родив жито, пшеницю і всяку пашницю, а нам діждати жати, споживати та людям честь віддавати!..»

– Дай, Боже! – відповідають гості.

Після першого побажання, що завжди виголошується поважно, без будь-яких жартів, напідпитку висловлюється також чимало жартівливих побажань:

У нас такий звичай, що гостей треба припрошувати, бо «без припросин і чарка не мила!» Припросини звичайно починаються після першої чарки: «Випийте по другій, щоб на одній не скакали». «Ану лиш: чоловік на одній нозі не ходить, а на двох!» А як по другій чарці вип'ють, то припрошують до третьої: «Без тройці й доми не строяться» – «Бог тройцю любить, а четверту Богородицю, а п'ятий Спас» – «По три дай, тоді питай» – «По чарці, по парці та оп'ять по п'ять» – «Перед обідом не вадить, а по обіді загладить» – «Пийте до дна, щоб очі не запалися» – «Перший келішок, як по льоду; другий, як по меду, а третій – не питай, лиш давай!»

А вже після третьої чарки не припрошують, тільки примовляють: «Я – такий чоловік, як візьму, то й вип'ю!» – «Кумки та кумки – вип'єм по рюмки: бо як підем на той світ, то там рюмок ніт!» – «Напиймося тут, бо в небі не дадуть!» – «Від краю до краю – всім добра желаю!» – «І чарка нова, та горілки нема: хилю – не тече, коло серця пече».

Тут починаються й співи:

Або:

Про гостинність і гостювання є такі приповідки: «Який гість, така йому й честь» – «Гість лави не засидить, а ліжка не залежить» – «Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі» – «Дай, Боже, гостя в дім, то й я нап'юся при нім» – «Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю» – «Межи людьми треба бути людьми: не цурайся хліба й соли» – «Де люблять – там не вчащай, де не люблять – там не бувай!»

«Як жили наші діди, то не було їм біди: бувало, глек варенухи візьмуть, сидячи, п'ють та, як джмелі, гудуть; а як нам прийшлося, жить довелося – усе лихо докупи зійшлося…»[115]