Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 46

Ми у дитинстві хотіли любити і дружити,

І вірити в добро і мрію.

Як шкода! Не вміли ми відразу розкрити

Фальшивих сердець порожнечу.

У пориві звичному прагнучи до краси,

Оберталися ми часу в такт.

Не заради грошей, а заради друзів,

За їх схвальний погляд…

Людина людині – друг,

Але облом від поганих друзів!

Ми підемо заради сліз і мук

На Голгофу і в Колізей.

Нас життя навчило: все у світі – кураж.

За так далеко не підеш.

Поки ти комусь чогось не даси,

Нічого ти не придбаєш.

Спочатку собі, а потім вже друзям.

Друзів не буває навік.

І якщо ти не піднімешся сам —

Не підніме інша людина.

Людина людині – вовк.

В дружбі і В коханні – користь.

І який нам від ближніх толк?

Кожен хоче тебе загризти.

Усюди мафія, мафія, мафія…

Кожен хоче тебе загризти.

Прагнення до розкоші – доля слабких.

Для сильних не треба багатств!

Плетуть паразити «в тіні» Переділ,

Під «дахом» чиновницьких братств.

Інші народи лають Москви,

Але хочуть жити саме в ній.

А російські хлопці йдуть в братву

І в « точки», де гарячіше.

Ми завжди виконували борг.

Кредо росіян: «Бути або не бути!»

Але який в нашому житті толк?

І кого за ганьбу звинувачувати?

Тільки партія, партія, партія

Розуміє, як треба жити.

Ми покірні долі:

Ти – мені, я – тобі.