Читать книгу Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні! - Сергей Борисович Александров-Снегирь - Страница 48

Згідно Конституції Росії будь-яка церква відокремлена від держави.

Якщо хочеш абсолютно поміняти політичний устрій країни – поміняй релігію!

Одних народжує мати з біса брехати! Інших – щоб свято вірити!…

Більшість людей з віком, з накопиченням досвіду та вантажу життєвих травм і проблем стають більш релігійними…

А хто-то просто стає мудрішим…

Якщо раніше у вищих навчальних закладах викладали атеїзм, історичний матеріалізм і політекономію, то тепер релігієзнавство та історію релігій!!!

А в школах скоро стане обов'язковим Закон Божий!

Релігії тихо проникають в дитячі сади і навчальні заклади. З-за релігійних свят в ряді регіонів вже переносять День Знань у школярів!

А на прикрасу Москви до Великодня була витрачена сума, порівнянна із сумою, що відпускається на будівництво доріг по всій Росії за рік!

Сучасним обивателям треба чітко розуміти: будь-яка релігія – казка для дорослого (!) людини. Казка, ним же самим і створена. Релігії створюються і пристосовуються шляхом природного відбору. Практично всі релігії проникають в інші, що запозичують чи існують паралельно. Ще недавно всі ми – і слов'яни, і татари, і араби, і європейці всі були язичниками. Як так вийшло, що язичницькі боги поступилися п'єдестал християнства, мусульманства, буддизму? Іудаїзм, зороастризм, християнство як відгалуження іудаїзму, мусульманства виникли в одному конкретному регіоні – дуже Близькому Сході. І це теж наводить на певні думки!

Релігії змінювалися, тому що змінилася кон'юнктура, змінювалася система експлуатації людей. Язичницькі боги були зрозуміліше і ближче простим людям. При язичництві не було монастирів із закріпленими рабами. Тоді стародавні боги сприймалися як амулети і духи, що живуть в лісі, на болоті, на горі. Вони сприймалися як друзі і помічники для будь-якої людини. А вимагалося формування покірних, постійно моляться і залежних від господаря рабів-овець. Головне в сучасних релігіях привчити не до віри, а до покірності, слухняності.

Релігія також тісно переплетена з культурою, хоча чисто культурою не назвеш!

Скільки було написано варіантів Біблії! Але все не бажані варіанти були знищені. А залишалися тільки відповідні, трактують події з потрібної точки зору. З вивченням космосу і будови планети Земля релігійні діячі скоротили свої вигадки про підземному світі і колах Пекла. У часи соціалізму церковники якось навіть називали Ісуса Христа майже комуністом!…

І звичайно для сучасної освіченої людини бути фанатично віруючим – це психічна патологія. А для релігійних діячів – засіб безбідного власного існування і елементарного поневолення індукованої багаторазовими ритуальними діями натовпу. А натовп фанатів – це страшна сила!

Ніколи релігія не сприяла прогресу людства. А навпаки проявляла себе як консерватор, разобщитель далеких і сусідніх народів, часто розпалюючи між ними релігійні війни. Релігія – частина політики. Причому часто – брудна її частина.

Але не треба плутати безбожників з атеїстами в чистому вигляді. Атеїсти розуміють що таке Святе! Вони виступають проти засилля церковної влади, проти диктатури церкви, проти її впливу і боротьби за переділ суспільства. Атеїсти не проти Бога! Атеїсти проти мусування в засобах масової інформації релігійних і лженаукових тим, проти залучення до секти, проти будь-якого фанатизму. Ставитеся до релігії як до мистецтва, як до казки. Зараз знову продовжуються фальсифікації з приводу дарвінізму и эволюции. Хоча вже всі священики і ченці користуються усіма благами цивілізації: літаками, прекрасними автомобілями, телебаченням, мобільним зв'язком та інтернетом. Попи, лами, рабини і муфтії самi ласі на гріхи. Від хвороб вони роблять щеплення, ходять у фитнес i сауни. Активно ведуть бізнес, відкривають банки. (Банк «Пересвет» – окрема тема). А адже колись iнквiзитори вважали все це чортівнею…

Релігія веде тихе наступ на культуру, намагаючись віджати всенародні історичні цінності та музейні території для своїх потреб (Херсонес, Ісаакіївський собор). Більшість монастирів (пустелею) засновували колишні, але розбійники, що «розкаялися» – Опт, Бобреня, Берлюк, Тяпка, Козьма).

І до цього дня багато парафій не гребують общаковой грошима… А забийте в інтернеті тему про педофілію і гомосексуалізм в церквах! Стільки цікавого прочитаєте!

У дореволюційній Москві, тобто в межах Садового Кільця розташовувалося понад сорок сороків храмів, каплиць! Тільки вдумайтеся! Більше тисячі шестисот культових споруд! За цю силу-силенну її і прозвали золотоверхою…

Люди! Бога і все божественне і диявольське створюєте ви! Пам'ятаєте! Майбутнє людства тільки за наукою, матеріалізмом, атеїзмом, інтернаціоналізмом і Вірою в Добро Людини! Віра – не святенницька показуха. Віра всередині кожної розсудливої людини!

А ось колективне, історичне народна думка про попах, церквах і бога!

Про монастирях.

Чернець каже: сатана спокусив; а чорт каже: та сама вперше бачу.

У монастирі – що в болоті: зверху гладко, всередині гидко. Монастир докуку любить (тобто прохання і жертва).

Чернець не кіт, молока не п'є, а вина тільки подавай. Ченцеві і попу кравець однією заходи кишені шиє.

Чернець перед богом розумний і перед світом хитрий. У монастирі – що в крамниці: все за гроші.

Монастир скудается, а брати з'їдаються.

Ченці і кури ніколи не бувають ситі.

Чернець на весіллі зловісний для молодих. Монастирщина – що панщина.

Ченці та чорти однієї вовни. Чернець вином пропах.

Церква і попи:

Піп до церкви йде про дівках думає, поп в трапезу шкандибає – про чарочці думає.

Дяк у місця – що кішка у тесту, а як дяк на площі – то прости господи

У попа черево легше пуху – на весіллі поїв, на поминки полетів.

Дячок не служить, все по дівчині тужить; паламар не дзвонить, на її жопу дивиться; піп не вінчає, за сина чає. Поп праведно живе: з жебрака дере, та на церкву кладе.

Попу лише палець покажи – а вже він знайде, який у тому гріх.

Мало в попи йде за Ісуса, все більше – з-за хліба куса. Пили попи вино пили, поклони відбили і знову запили.

З попом хліб-сіль не води – тільки зустрінь, та проводь. Мужик тільки-тільки пиво заварив – а піп вже з відром.

Попу – куницю, дияконові – лисицю, паламареві-горюну – сірого зайчик, а просвирне-хлопушці – заячі вушка.

Поп ще молитву не починав, а гроші вже забрав.

У попа товар – пекло і рай, що хочеш, те й вибирай. Церковного чину взяти – кутейником стануть кликати.

Попи співають над мертвими, комарі над живими.

Піп не кіт, молока не п'є, а від чарочки не проти. Попівського пуза не наб'єш, не наповниш.

Поп з Христом збирає, а з дияволом пропиває.

Вовча паща та попівські очі – ненаситна яма.

«Хто йде?» – «Чорт». «Гаразд, лише б не піп!».

Попови дітки, що блакитні коні: рідко вдаються.

Попові дочки, що блакитні коні: рідкісна вдається.

Не будуй сім церков, роди та пристрой сім дітей. Не страшно одружується, страшно до попа приступится.

З попівського рукава мужику семеро штанів виходять. Дьяконство – боярство, попівство – холопство. Дьячья пиху: на голові чиряк, а ногою храмлет.

Попові та злодієві дай хоч золота гору – їм все мало.

Їж, ведмідь, попа і пана – шпалери не надобны.

Хоч церква і близько, та ходити до неї слизьке.

За гроші і лінивий поп молебень заспіває.

Поп втихомолочку знайшов собі богомолочку.

Чим чорт попа гірше? Одному адже служать.

У поповський кишеня з головою сховаєшся.

Попу, що сніп, що стіг, все мало.

Зі ста попов – дев'яносто дев'ять дурнів.

Попівські кишені – бездонна бочка.

Від татя відіб'юся, а від попа не отмолюсь.

Попу, раз оженившись, та на століття закаяться.

Піп з тих чинів, що билися за млинців.

Попівські очі завидущи, руки загребущи.

Хоч і три попа – а заросла церква стежка.

У всякого попишки свої темні справи.

Попівське черево з семи овчин зшито.

Попівське черево, що бердо, все мне.

Дні попа в молитві, а ночі в шинках.

Поп і Богу норовить за чужий рахунок догодити.

У «чесних» отців не знайдеш кінців.

Поп покірливий духом, великий черевом.

Диякон, диякон, не всі б ти гавкотів!

Дяк у місця, так всім від нього тісно.

Поп той, хто і з живого і з мертвого дере.

З попом водиться в кропиву сідає.

Ваги – не попова душа, не обдурять.

Поп що клоп – людську кров п'є.

Церква грабує, так дзвіницю криє.

Церква не в колодах, а в ребрах.

Попу кайся, а попадье не провирайся!

Попомни, попівна, як за пожне йшла.

Церква не збудуй, а голову прикрий.

Поп на дорозі – недобра зустріч.

Попу, що сніп, що стіг, все мало.

Попи да чорти однієї вовни.

Поп і рай за гроші продавав.

І чорт на старість у попи пішов.

Чотки на руці, а дівки на умі.

Отець Тит і у Великий піст блудить.

Батько Кир'ян і у Великий піст п'яний.

Диякон у весь народ завякал.

Мужик плаче – а піп танцює.

Заздрісний, що попівські очі.

Попа і дурня в один кут садять.

Добрий богослов: співає з чужих слів.

Тихо кадит, так вонько несе.

Варто пекло попами та дияконами.

Попова душа не бере баришу.

Попу немає череди на млині.

Попово черево з семи овчин зшито

Поповський норов собі норовить.

Попівського черева не наб'єш.

Церковне стяжанье – боже.

Попову собаку не батьком кликати.

Немає пророка без пороку.

Поп так чорти однієї вовни. У попа очі ширше черева. Попові та злодієві – все впору.

Напав, що піп на бабу.

Ряса просить м'яса.

Бог.

Раніше без богів не до порога, не за поріг, а тепер і без Бога широка дорога.

Нехай Бог поп тоді хороший, поки розум поганий, а з ясним розумом і без них проживемо.

Знають про те і чудотворці, що ми – не богомольці.

Бог не велить ворушити хвостом, а тільки кінчиком.

Деньга не тільки попа купить, але і Бога обдурить.

Близько церкву, так далеко від бога.

У них грошики і на Небеса шлях відкриває.

Взяти Боженьку за ноженьку, та й об підлогу.

За Богом підеш, нічого не знайдеш.

Паші не для Ісуса, а заради хліба куса.

Богу молися, а в справах не плошись!

Богу молись, а добра-ума держись!

На волю божу прохання не подаси.

Що Богу дали, то, вважай, і втратили.

Бог уродив, чому піп не втопив?

Бог живе нагорі, а мучить внизу.

Не тому Богу попи наші моляться.

Бог пристане – і попа приставить.

Яка віра, така в неї і Бог.

Богу молись, а до берега гребись!

Бога клич, а чорта не гніви!

Святий Боже орати не допоможе.

Деньга не тільки попа купить.

Чужий бог гірше свого лісовика.

Який бог, така йому й свічка.

Бог богом, а люди людьми.

Бог дає – дурень не бере.

Святий Боже орати не допоможе.

За гроші і Бога можна купити.

Вільно Богу і роги приставити.

Ось тобі, Боже, що нам негоже.

Божбой прав не будеш.

Без Бога широка дорога.

Де страх, там і Бог.

Звичаї

Аминем лихого не избудешь.

Допоможе, як попова молитва.

Піст-не міст, можна й оминути.

Аминем діжок не замесишь.

Що нам не любо, то в попу кадило.

Хоч молебень отпет, та користі немає.

Измолился в нитку, а все немає прибытку.

Часто кадят – не встигнеш кланятися.

Як почав говеть – початок і черево хворіти.

І без кропила і кадила Земля ласкаво нам вродила.

З каменю лик не надерешь,

Аминем від біса не відбудеш.

Ніби Тарас, та ніс не як у нас. (про зображення «святих» на іконах)

З попом свято, з дворянином чесно, а з чувашином і гріх, та краще всіх!

Українські прислів'я

Святий боже зорати не поможе.

На бога покладайся, а розуму тримайся.

Богу не молись, а до берега гребись.

Бог лякає мужика громом, чорт рогом, а піп знов богом. Боже ти мій, за що ти мене караєш?

Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли корчму мину?

Добре – в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай.

Якби не мужик і не хліб, здохли б і пан і піп.

З одного дерева ікона й лопата.

Не годиться богу молиться – будемо горшки накривати (іконами).

Піст – не міст, можна об'їхати. Говіє, а у рот віє.