Читать книгу Бути щасливіше. Сьогодні. Зараз. Завжди - Тал Бен-Шахар - Страница 6

Усім нам знайома неспинна цікавість дітей. Варто тільки дитині зацікавитися певним явищем у навколишньому сповненому чудес світі – і її вже не зупинити. Чому падає дощ? Чому вода піднімається на небо? Чому вода перетворюється на пару? Чому хмари не падають на землю? Байдуже, чи дістають діти реальні відповіді на свої питання. Їхнє невпинне дослідження розгортається за моделлю «нескінченного ланцюжка „чому“», – незалежно від того, чи дістала дитина відповідь, вона вперто ставить наступне запитання: «Чому?»

Проте є одне питання, яке дозволяє дорослому взяти й обірвати цей ланцюжок «чому» без будь-якого почуття провини або власної неадекватності. Це питання: «Чому ти хочеш бути щасливим?» Коли нас питають, чому ми хочемо ті чи інші речі – будь-які, за винятком щастя, – ми завжди можемо піддати сумніву їхню цінність, поставивши ще одне запитання: «Чому?» Наприклад, чому ти стільки сил віддаєш навчанню? Чому хочеш виграти цей приз? Чому хочеш стати багатим і знаменитим? Чому хочеш купити престижний автомобіль, домогтися просування по службі або ж цілісінький рік не працювати?

А коли ми ставимо запитання: «Чому ти хочеш бути щасливим?» – відповідь проста й категорична. Ми прагнемо щастя, бо це закладено в нашій природі. Коли у відповідь на запитання ми чуємо: «Бо тоді я буду щасливий», – ніхто і ніщо не має права оскаржити законність і остаточність цієї відповіді. Щастя розташоване на самій вершині ієрархії цілей – це кінцева мета, до якої ведуть усі інші цілі.

Британський філософ Девід Г’юм стверджує, що «велика кінцева мета всієї людської промисловості в тому, щоб досягти щастя. Заради цього були винайдені мистецтва, культивувалися науки, видавали закони й виникали суспільства»[10]. Багатство, слава, загальне захоплення й усі інші цілі залежні й вторинні щодо щастя; хоч би якими були наші бажання – суто матеріалістичними або спрямованими на благо всього суспільства, – це лише засоби для досягнення однієї-єдиної кінцевої мети – щастя.

Час замислитися

Виконайте вправу «Запитайко», взявши дві-три речі, які вам хотілося б мати, – хай то більш просторий будинок, просування по службі або щось іще. Спробуйте підрахувати, скільки «чому» вам знадобиться, щоб дійти першопричини – щастя.

Можливо, когось не переконує аргумент, що щастя потрібно прагнути, бо ж це і є найвища мета. Проте було проведено безліч соціологічних досліджень, і результати їхні переконливо доводять: щастя – це ще й засіб, який дозволяє досягти вищого сукупного рівня успіху. Підбиваючи підсумки одного із соціологічних обстежень самопочуття людей, психологи Соня Любомірські, Лора Кінґ і Ед Дінер зробили одне вельми прикметне зауваження: «Численні дослідження свідчать про те, що щасливі люди домагаються успіху в багатьох сферах життя, таких як шлюб, дружба, рівень доходів, продуктивність праці й стан здоров’я». Це опитування наочно показує, що між щастям та успіхом існує вельми тісний взаємозв’язок: успіх – чи то у роботі, чи то у коханні – сприяє щастю, а щастя – успіху.

За інших рівних умов щасливі люди більш щасливі у коханні, їм легше домогтися підвищення на роботі, та й узагалі живуть вони довше і краще. Щастя варте того, щоб за нього боротися, – байдуже, йдеться про самодостатню кінцеву мету або ж про засіб для досягнення будь-яких інших цілей.

Щастя – це…

Щойно ми повірили, що нам вдалося вгамувати безмірну цікавість нашого чада, як малий уже знову тут як тут з черговими викрутасами. Тепер, замість щоб увесь час запитувати «Чому?», він змінює тактику і починає чіплятися з нескінченними запитаннями «Що таке?» і «Як?». Але на запитання «Що таке щастя?» і «Як стати щасливим?» відповідь так просто не даси – тут потрібно щось мудріше.

Я визначаю щастя як «насолоду одночасно з відчуттям сенсу життя». Щаслива людина відчуває позитивні емоції і разом з тим сприймає своє життя як сповнене особливого сенсу. Це визначення стосується не якогось одиничного моменту, а всієї сукупності того, що відбувається з нами в житті: людина може часом відчувати душевний біль, але водночас залишатися щасливою.

Можна подумати і про те, як сформулювати це визначення в термінах архетипу щастя. Насолода пов’язана з переживанням позитивних емоцій тут і тепер – це теперішня користь; натомість сенс виникає з відчуття свого життєвого призначення, з майбутньої користі, джерелом якої є наші сьогоднішні справи і вчинки.

Насолода

Зрозуміло, що емоції відіграють основну роль у всіх наших справах і прагненнях, зокрема й у нашій гонитві за щастям. Майже неможливо уявити життя, позбавлене пристрастей. Спробуйте-но уявити байдужого робота, у якого є ті самі фізичні й пізнавальні здібності, які притаманні людині, за винятком здатності відчувати будь-які емоції. Робот мислить і поводиться точнісінько так само, як і люди. Він здатний обговорювати глибокі філософські проблеми і стежити за складним ходом міркувань; він уміє рити канави й будувати хмарочоси.

Але хоч би яким хитромудрим був цей робот, йому бракує будь-якого спонукання до дії. Причина в тому, що навіть найпримітивніші з наших спонук залежать від емоцій – але ж це єдина річ, якої нема в нашого робота.

Навіть якби в нього і справді були ті самі фізіологічні потреби, як і в людей, він не міг би смакувати їжу і не відчував би потреби поїсти; не відчував би мук голоду і не втішався б, наївшись. Тому він навряд чи прагнув би знайти якийсь поживок і невдовзі помер би з голоду.

Але спробуймо припустити, що робот був запрограмований таким чином, щоб регулярно їсти й пити. Навіть у цьому разі – попри те, що на фізіологічному рівні наш робот і далі був би живий і здоровий, – у нього не було б ні спонуки, ані стимулу до дії. Досягти високого соціального становища, розбагатіти або закохатися – до всього цього йому було б і горя мало.

Першопричиною наших спонук є емоції[11], саме звідси беруться мотиви наших вчинків. Власне мова, якою ми користуємося, розкриває перед нами одну вельми суттєву річ – емоція, мотивація і моторика тісно пов’язані між собою. У перекладі з латини дієслово «movere» означає «рухати, давати рух, рухатися»[12], а префікс «е» означає відділення, позбавлення, звільнення, завершення. Слово «мотив», від якого походить слово «мотивація», відповідно, утворилося від латинського слова «motivum», що означає «рушійна причина». Емоції звільняють нас від стану відсутності будь-яких бажань, даючи нам мотивацію до дії.

Невролог Антоніо Дамасіо наводить найяскравіший приклад зв’язку між емоцією і мотивацією, взятий безпосередньо з реального життя. Після операції з видалення пухлини головного мозку один із пацієнтів Дамасіо, Еліот, зберіг усі свої когнітивні здібності – пам’ять, математичні здібності і здатність до сприйняття, вміння користуватися мовою. Утім, під час операції лобна частка Еліота, тісно пов’язана зі здатністю відчувати емоції, була почасти пошкоджена. Стан Еліота був схожий на стан того ж таки байдужого робота: він мав усі фізіологічні й когнітивні характеристики нормальної людини, проте система, що «відповідає за почуття й емоції», не функціонувала.

Життя Еліота стало догори дриґом. До операції він був щасливим чоловіком і успішним адвокатом, але після операції, попри те, що «раціональний мозок» його не був пошкоджений, поведінка Еліота попсувала стільки крові ближнім, що від нього пішла дружина, він втратив роботу і дуже довго не міг знайти нову. Але що вражало найдужче у його нещасті, так це його апатична реакція на те, що діялося: його більше не цікавила ані кар’єра, ані сім’я.

Якби ми були позбавлені емоцій і, відповідно, спонук до дії, ми б нічого не прагнули. Нам були би байдужі наші думки і вчинки, а також їхні наслідки. Оскільки емоції – це основа мотивації, то вони природним чином виконують центральну роль у спонуках, які змушують нас прагнути щастя.

Однак просто бути здатним до переживання будь-яких емоцій недостатньо. Для щастя нам потрібно переживання позитивних емоцій; насолода – це найважливіша передумова повноцінного життя. Як стверджує психолог Натаніель Бранден, «насолода – це не розкіш, а глибока психологічна потреба». Якщо в житті людини немає й ознаки якоїсь втіхи і вона постійно відчуває душевний біль, то про жодну можливість щастя не може бути й мови.

Коли я говорю про насолоду, я аж ніяк не маю на увазі переживання постійного «піку» або екстазу. Усі ми відчуваємо емоційні піднесення і спади. Час від часу, переживаючи втрату або невдачу, ми засмучуємося, але це не заважає нам і далі жити щасливим життям. Насправді нереалістично було б сподіватися, що все наше життя пройде на вершині щастя; це неминуче призведе до розчарування і почуття власної неповноцінності, а отже, до негативних емоцій. Для того щоб бути щасливим, не треба безперервно відчувати екстаз, не потрібні для цього й суцільні позитивні емоції[13]