Читать книгу Найкраща поезія - Янка Купала - Страница 5

Суремлять сурми клич до бою,

Вітри розносять їхній дзвін.

Той поклик піснею палкою

Відлунює з усіх сторін.

Про славу-чудо грають сурми,

Про щастя рівне для всього

Народу… Звуть ламати тюрми,

Звуть… ох, багато до чого!..

Та дзвонять надаремно труби,

Народ обдурений притих.

Той спить, а той боїться згуби

Розпука й жаль скувала всіх.

Лиш кат радіє, він крадеться

Шакалом до невинних жертв, —

На трупах, наче вовк, сміється,

Здається, весь би світ пожер.

Дивиться страшно на ту силу,

Що гине в путах-ланцюгах.

Ах, краще вже лягти в могилу,

Ніж знати цього світу жах!

І ходиш, наче спопелілий,

І крикнути хотів би ти,

Та так, щоб світ здригнувся цілий:

Де правду, волю де знайти?!

А сурми грають клич до бою,

Вітри розносять їхній дзвін.

Той поклик піснею палкою

Відлунює з усіх сторін.