Читать книгу Небезпечна спадщина - Андрей Кокотюха - Страница 10

– Значить, кажеш, вигорить справа? – говорив Плямистий, і його голос, на відміну від голосу Артура, виявився на диво приємним. Власник такого голосу не може замислювати щось лихе.

– Насправді, нічого складного не бачу, – хвалькувато відповів Артур.

– А хіба ми не домовлялися – проблемних собак не шукати? – тепер у голосі Плямистого звучала погроза.

– Тю! Які тут проблеми?

– Дуже великі, Артурко! Добре, якщо ти їх розв’яжеш. А якщо ні? Взяв у якогось пацана останні заощадження зі скарбнички. Мама йому, ма’ть, на пиріжки і лимонад давала, він не доїдав, не допивав, і все для чого? Для того, аби якийсь Артурко просто так собі все запацючив?

Максим під вагончиком закусив губу. Хвацько тут його прорахували і розкололи, нічого не скажеш. Не важко здогадатися, як школяр назбирав папушу з дрібних купюр. Та не кожен здатен розуміти, яку цінність оцей дріб’язок може являти для семикласника і які надії він може покладати на нього. Варто цим надіям не виправдатися…

– Коли пацан зрозуміє, що нехороший Артурко його недоїдені з початку навчального року пиріжки ось так узяв і злимонив, він побіжить скаржитися мамі, – Плямистий ніби читав Максимові думки. – Гаразд, пацан проклацав і десь загубив улюбленого собаку. Нехай пацана навіть насварили. Тільки одне діло – собака кудись забіг, і зовсім інше – дорослий лоб ні за що забирає в наївної дитини вистраждану копійчину, його єдиний скарб. Мама за вечерею доводить цей прикрий факт до відома тата. А тато починає дізнаватися, хто ж він такий – нехороший молодик Артур, котрий видурює грошики в наївної дітвори. Це ще, Артурко, півбіди. Біда – коли тато хлопчика покличе на допомогу дядів поліціянтів. А ці дяді в формі дізнаються, з ким же водить дружбу і має спільні справи нехороший Артур. Невже ми для того починали наш маленький бізнес, аби так по-дурному запалитися?

– Чого відразу – палитися? – Артур говорив водночас обурено і плаксиво.

– Того, друже, що собачка породи пекінес – не рідкість у нашому славному місті. Але й не так уже часто трапляється. Роздобути її за три обіцяні дні ти навряд чи зможеш, – тепер голос Плямистого втратив усю свою повчальність та добродушність, чоловік перейшов на жорсткий тон: – Домовлялися: беремося шукати лише зниклих собак поширених порід. Із тих, що можна без проблем розшукати і впарити згорьованим собачникам. У крайньому випадку ти, Артурко, крадеш якогось цінного пса, а потім пропонуєш безутішному хазяїнові викупити домашнього улюбленця. Ми успішно провели сім таких оборудок, і тепер ти через свою жадібність хочеш усе завалити? Зазіхнув на хлоп’ячі заощадження?

Тепер до Максима поступово починало доходити, що відбувається, і в чому полягав головний задум двох аферистів. Звісно, це розуміння навряд чи могло допомогти йому повернути власні гроші. А перспективи допомогти дівчинці Тані взагалі ставали тепер нереальними. Зате можна спробувати вивести на чисту воду цю солодку парочку.