Читать книгу Війна - Андрей Курков - Страница 49

Ми в селі. Сонце над снігом. А думки такі: смерть не любить самотності. Тільки президентам самотність звична. Люди з генетичною пам’яттю раба мріють стати рабовласниками. Люди з генетичною пам’яттю вільної людини мріють про свободу для всіх.

Наш друг, колишній сільський телефоніст Вітя разом із колишнім начальником районної в’язниці при відділенні міліції Брусилова Сашком привіз 50 кг картоплі по 5.70 за кіло, ще три відра я купив у сусідки Валі – це картопля для Петі Хазіна. Повертаючись додому з села, завезли спочатку картоплю мамі-Раї.