Читать книгу 2010: Друга одіссея - Артур Кларк - Страница 8

«А вони ще казали нам, що ми не бачитимемо снів», – подумав Флойд радше здивований, аніж роздратований. Прекрасне рожеве сяйво навколо заспокоювало, воно нагадувало Флойду барбекю і потріскування каміна на Різдво. Утім, він не відчував тепла, швидше прохолоду, хоч і не зимовий холод.

До нього долинав віддалений гомін голосів, але говорили надто тихо, щоб розібрати, про що йдеться. Голоси стали гучнішими, проте він усе одно не міг нічого зрозуміти.

– Точно, – здивовано промовив він, – мені ж не можуть снитися сни російською!

– Ні, Гейвуде! – відповів жіночий голос. – Це не сон. Уже час прокидатися.

Прекрасне сяйво згасло; він розплющив очі, і розмитий промінь ліхтаря зісковзнув з його обличчя. Флойд лежав на дивані, прив’язаний до нього за допомогою еластичних стрічок; навколо нього стояли якісь фігури, але він не міг достатньо сфокусувати погляд, щоб когось упізнати.

Лагідні пальці склепили його повіки й помасажували чоло.

– Не напружуйтеся. Дихайте глибоко… ще раз… правильно… як ви зараз почуваєтесь?

– Я не знаю… дивно… якось легко в голові… і я голодний.

– Це гарний знак. Ви знаєте, де ви? Зараз можете розплющити очі.

Нарешті він роздивився фігури – ближче до нього стояла лікар Руденко, трохи віддалік – капітан Орлова. Але Таня якось змінилася відтоді, як він бачив її лише годину тому. Коли Флойд зрозумів, у чому полягає ця зміна, він був шокований:

– Ти відростила волосся!

– Сподіваюся, ти думаєш, що так краще. Не можу сказати те саме про твою бороду.

Флойд, піднісши руку до обличчя, виявив, що він має докладати зусиль до кожного руху. Його підборіддя вкривала коротка дво-триденна щетина. У стані гібернації волосся відростає лише на одну соту від нормального стану.

– Тож я зробив це, – промовив він. – Ми прибули на Юпітер.

Таня задумливо глипнула на нього, потім на лікарку, яка ледь помітно кивнула.

– Ні, Гейвуде, – сказала вона. – Ще залишився місяць льоту. Не хвилюйся, із кораблем усе гаразд, усі системи функціонують нормально. Одначе твої друзі у Вашинґтоні попросили розбудити тебе трохи раніше. Сталося дещо непередбачуване. Тепер нам випадає брати участь у перегонах до «Діскавері» й, боюся, ці перегони ми можемо програти.