Читать книгу Привітання життя - Богдан-Ігор Антонич - Страница 2

В маленькій келії душно, запах сірки.

Засушений, мов сірка, жовтий маг

в реторту п’ялить очі, повні спраг.

Червоний біс регочеться із дірки.

Мов кльоша, золота над всім омана

та опар в куреві кімнату губить.

Дрижать в гарячці в’ялі, трухлі губи;

блідий: «Апаге» буркотить, «сатанас».

Та раптом скрикнув маг – ні, він не п’яний,

очам не вірить: золото в реторті.

Під стелю бризнув струмом регіт чортів.

І жах пішов до монастирських лав,

ченці шепочуть: уночі над ранок

о. Патрикій божевільним став.