Читать книгу Привітання життя - Богдан-Ігор Антонич - Страница 6

Чоло в долоні похили,

чоло в долоні похили.

В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти,

крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти.

туман обійме ночі злий,

туман, що в кольорі золи.

Півкола на воді

розвівши,

поволі місяць сів.

На галузі задуми листя виросте блакитних слів,

заслониш очі тишею, немов руками, а тоді

почуєш спів,

почуєш вірші.

Не ті в книжечках, що парфумів мають пах,

а інші,

лиш черенками думок

друковані на серця сторінках.