Читать книгу Антирак. Новий спосіб життя - Давид Серван-Шрейбер - Страница 21
Розділ 4
Слабкості раку
Частина 2. Рак: рана, що не загоюється
Оцінювання рівня запалення
ОглавлениеСпровокований раком запальний процес такий важливий, що вимірювання рівня запальних речовин, які виробляють пухлини, може передбачити тривалість виживання в разі численних онкологічних захворювань (раку товстої кишки, молочної залози, простати, шийки матки, шлунка та мозку).
У лікарні Ґлазґо, що в Шотландії, онкологи вже з 1990-х років вимірюють маркери запалення у крові пацієнтів, які хворіють на різні форми раку. Ці показники засвідчили, що пацієнти з найнижчим рівнем запалення мають удвічі більше шансів, ніж інші, залишитися живими впродовж багатьох років. Такі маркери легко виміряти[13], і, на превеликий подив онкологів з Ґлазґо, вони – ліпші індикатори шансів на виживання, ніж загальний стан здоров’я пацієнта під час встановлення діагнозу. Скидається на те, що рівень запалення в організмі – вирішальний показник здоров’я. Це стосується також тих випадків, коли запалення здається несерйозним, не виявлене як біль у суглобах і не призводить до серцево-судинної хвороби.
Рис. 4. Порочне коло раку. Ракові клітини діють, ніби рани, які не загоюються. Вони виробляють запальні фактори (цитокіни й хемокіни), що стимулюють зростання пухлини й розвиток нових кровоносних судин (ангіогенез) та притягають дезактивовані імунні клітини, які, своєю чергою, продукують ще більше запальних факторів.
Кілька досліджень довели, що люди, які регулярно вживають протизапальні медикаменти (адвіл, нупрофен, ібупрофен тощо) менш вразливі до раку, ніж ті, хто їх не вживає. На жаль, ці препарати мають побічні дії: вони збільшують ризик виразки шлунка та гастриту. Нові протизапальні медикаменти, як-от Vioxx і Celebrex, спочатку подарували надію. Це інгібітори злощасного СОХ-2 – того самого ферменту, який виробляє пухлина, щоб пришвидшити своє розширення. Кілька дослідницьких проектів вивчали захисну протиракову дію цих медикаментів і дали дуже обнадійливі результати. Однак їхній вплив на підвищення ризику серцево-судинних захворювань, продемонстрований 2004 року, набагато зменшив початковий ентузіазм, і тепер ці медикаменти в лікуванні раку клінічно не застосовують.
13
Дослідники з Ґлазґо розробили дуже просту формулу, щоб оцінювати індивідуальний ризик. Вона ґрунтується на аналізі двох складників крові: C-реактивного білка (CRP) < 10 мг/л та альбуміну > 35 г/л = мінімальний ризик; CRP > 10 мг/л або альбумін < 35 г/л = середній ризик; CRP > 10 мг/л або альбумін < 35 г/л = високий ризик.