Читать книгу Гордість і упередженість - Джейн Остин - Страница 2

Насправді ж містер Беннет із нетерпінням очікував приїзду містера Бінглі. Мав давній намір відвідати його, хоча вперто запевняв свою дружину, що робити цього не збирається; тож вона довідалася про це лише тоді, коли візит уже було зроблено. Про цей факт стало відомо таким чином. Спостерігаючи, як його друга дочка займається оздобленням свого капелюшка, містер Беннет раптом звернувся до неї з такими словами:

– Ліззі, сподіваюся, що містеру Бінглі це сподобається.

– Звідкіля нам знати, що саме сподобається містеру Бінглі, – незадоволено відповіла його дружина. – Ми ж до нього не збираємося.

– Але ж не забувайте, мамо, – сказала Елізабет, – що ми побачимося з ним на балу, а місіс Лонг обіцяла відрекомендувати його нам.

– Я не вірю, що місіс Лонг вчинить щось таке. Їй самій треба двох племінниць заміж видати. Вона – егоїстична і нещира жінка, я її невисоко ставлю.

– І я теж, – мовив містер Беннет. – І я радий дізнатися, що ти не сподіваєшся на таку послугу з її боку.

Місіс Беннет не удостоїла його відповіддю, та не змогла стримати свого роздратування й почала шпетити одну з дочок.

– І чого ти так розкашлялася, Кітті?! Замовкни, заради Бога! Пожалій хоч трохи мої нерви. Ти ж їх просто рвеш на шматки.

– Кітті кашляє без належної до вас поваги, – сказав її батько, – вона робить це явно невпопад.

– Можна подумати, що я роблю це для власного задоволення, – роздратовано відповіла Кітті.

– А коли має відбутися твій наступний бал, Ліззі?

– Через два тижні від завтрашнього дня.

– Ага, он воно як! – скрикнула її мати. – Але ж місіс Лонг повернеться лише за день до цього, тож виходить, що вона не зможе нам його відрекомендувати, бо сама не встигне познайомитися з ним.

– Значить, моя люба, тепер у тебе з'явиться нагода відрекомендувати містера Бінглі своїй подрузі.

– Та ні, містере Беннет, це неможливо; я ж сама з ним не знайома; і чому ви дражнитеся, га?

– Віддаю належне вашій обачливості. Двотижневе знайомство – то дійсно дуже мало. За два тижні не можна до пуття узнати людину. Але якщо цього не зробимо ми, то це зробить хтось інший; треба ж і місіс Лонг із її племінницями дати шанс, еге ж? Вона неодмінно сприйме це як вияв доброзичливості з нашого боку, тож якщо цей обов'язок не виконаєте ви, то його виконаю я.

Дівчата здивовано витріщилися на свого батька. А місіс Беннет тільки й спромоглася вичавити з себе:

– Це просто дурниця якась!

– Що ви хочете сказати вашим емоційним вигуком?! – скрикнув містер Беннет. – Ви вважаєте дурницею таку важливу процедуру, як знайомство?! Ось тут я з вами ніяк не можу погодитись. А ти що скажеш, Мері? Ти ж бо, наскільки мені відомо, – глибокодумна молода панна, ти читаєш розумні книжки й робиш із них нотатки.

Мері хотіла сказати щось дуже розумне, але не знала, як це зробити.

– Поки Мері збирає докупи свої думки, – продовжив він, – повернімося до містера Бінглі.

– Ваш містер Бінглі мені вже в печінках сидить, – скрикнула місіс Беннет.

– Дуже шкода таке чути; але чому ж ви раніше мені цього не сказали? Якби я знав про це сьогодні вранці, то не заходив би до нього. Вийшло недоречно, але я все ж таки зробив йому візит, і тепер вам ніяк не вдасться уникнути знайомства з ним.

Дами спочатку спантеличились, а потім прийшли у захват; саме на такий ефект містер Беннет і розраховував. Найемоційніше відреагувала на цю новину місіс Беннет, хоча потім, коли вляглося перше радісне збурення, вона оголосила, що тільки цього і чекала.

– Це так мило з вашого боку, мій любий містере Беннет. Але я не сумнівалася, що, врешті-решт, мені вдасться-таки вас переконати. Я знала: ви так любите наших дівчаток, що неодмінно зав'яжете це знайомство. Ой, яка ж я рада! Ви так вдало пожартували, що пішли до нього сьогодні вранці, а нам розповіли про це лише зараз.

– Тепер, Кітті, – сказав містер Беннет, – можеш кахикати, скільки тобі забажається. – Сказавши це, він вийшов з кімнати, бо втомився від захоплених вигуків своєї дружини.

– Дівчатка, у вас такий прекрасний батько, – мовила вона, коли за ним зачинилися двері. – Навіть не знаю, як ви зможете віддячити йому за його доброту; якщо вже на те пішло, то не знаю, як я сама зможу йому віддячити. По правді кажучи, в нашому віці нові знайомства заводити нелегко, але заради вас ми готові на все. Лідіє, серденько, хоча ти і наймолодша, гадаю, що на балу, який має відбутися, містер Бінглі обов'язково з тобою потанцює.

– Та нічого, – рішуче мовила Лідія. – Я його зовсім не боюсь; я – наймолодша, але ж і найвища на зріст.

Решта вечора минула у здогадках стосовно того, наскільки швидко містер Бінглі зробить візит у відповідь, і у визначенні дня, коли його можна буде запросити на обід.