Читать книгу Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології - Едмунд Гусерль - Страница 13

Кожна конкретна емпірична предметність з її матеріальною сутністю підпорядковується найвищому роду, «регіону» емпіричних предметів. А чистій регіональній сутності відповідає регіональна ейдетична наука або, як також можна сказати, регіональна онтологія. При цьому ми припускаємо, що на регіональній сутності, або на різних родах, які її компонують, ґрунтуються такі багаті й розлогі пізнання, що з огляду на їхнє систематичне розгортання взагалі вартує говорити про науку, або про цілий комплекс онтологічних дисциплін, які відповідають окремим родовим компонентам регіону. Ми зможемо цілковито переконатися в тому, в якому обсязі здійснені ці передумови. Відповідно до цього, кожна належна до обсягу певного регіону емпірична наука істотно пов’язана як із формальними, так і з регіональними онтологічними дисциплінами. Ми можемо виразити це і так: кожна наука про факти (досвідна наука) має сутнісний теоретичний фундамент в ейдетичних онтологіях. Адже це (якщо зроблене припущення влучне) самозрозуміло, що багатий набір пізнань, які в чистий, безумовно чинний спосіб пов’язані з усіма можливими предметами регіону – наскільки вони належать частково до чистої форми предметності, частково до ейдоса регіону, який водночас презентує необхідну матеріальну форму всіх регіональних предметів – не може бути позбавленим значення для дослідження емпіричних фактів.

Так, наприклад, усім природознавчим дисциплінам відповідає ейдетична наука про фізичну природу взагалі (онтологія природи), оскільки фактичній природі відповідає чисто схоплюваний ейдос, «сутність» природи взагалі з невичерпною повнотою сутнісних станів справ. Якщо висунути ідею цілковито раціоналізованої досвідної науки про природу, тобто такої, яка так далеко просунулася в теоретизуванні, що все залучене до неї особливе можна звести до її найзагальніших і найпринциповіших засад, то стає зрозуміло, що реалізація цієї ідеї істотно залежить від розбудови відповідних ейдетичних наук; отже, як від розбудови в однаковий спосіб пов’язаної з усіма науками взагалі формальної mathesis, так особливо і від розбудови матеріально-онтологічних дисциплін, які в раціональній чистоті, тобто саме ейдетично, розглядають сутність природи і заразом усі види сутностей природних предметностей як таких.

Також у практично-пізнавальному плані можна наперед очікувати, що наближення досвідної науки до «раціонального» рівня, рівня «точної», номологічної науки, а отже, вправніше володіння розробленими ейдетичними дисциплінами як власними засадами й більш вміле використання їх для власного обґрунтування, збільшить обсяг і силу пізнавально-практичних досягнень.

Це підтверджує розвиток раціональних природничих, або фізичних наук. Адже їхня велика доба розпочалася в Новий час саме з того, що ще за давніх часів добре розроблено як чиста ейдетика геометрію швидко і стильно зробили продуктивною для метода фізики. Стало ясним, що сутність матеріальної речі полягає в тому, аби бути res exstensa, що через це геометрія є онтологічною дисципліною, яка вивчає сутнісний момент такої речевості, а саме – просторову форму. Але також стало ясним, що загальна (нашою мовою – регіональна) сутність речі сягає значно далі. Це дається взнаки в тому, що розвиток відбувається в напрямку розбудови цілого шерегу нових, координованих із геометрією і покликаних виконати ту саму функцію раціоналізації емпіричного дисциплін. Ця тенденція зумовила потужний розквіт формальних і матеріальних математичних наук. Їх розбудовують, або заново будують, із пристрасним старанням як чисто «раціональні» науки (в нашому сенсі як ейдетичні онтології), причому (на початку Нового часу і ще довго потому) не заради них самих, а заради емпіричних наук. Саме вони й принесли чимало пристрасно очікуваних плодів у паралельному розвитку раціональної фізики, яка збуджує такий захват.