Читать книгу Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології - Едмунд Гусерль - Страница 20

Разом із поняттями індивід і конкрет також строго «аналітично» визначено фундаментальне поняття теорії наук – регіон. Регіон є нічим іншим, ніж загальною родовою єдністю певного конкрета, тобто сутнісно єднальний зв’язок вищих родів, які стосуються найнижчої диференціації всередині конкрета. Ейдетичний обсяг регіону охоплює ідеальну сукупність конкретно об’єднаних комплексів диференціацій цих родів, індивідуальний обсяг – ідеальну сукупність можливих індивідів такої конкретної сутності.

Кожна регіональна сутність визначає «синтетичні» істини, тобто такі, що ґрунтуються у ній як у родовій сутності, а не є просто розрізненнями формально-онтологічних істин. Отже, регіональне поняття і його регіональні різновиди в цих синтетичних істинах не можуть вільно варіюватися, заміна відповідно визначених термінів невизначеними не дає жодного формально-онтологічного закону, як це в характерний спосіб відбувається з усіма «аналітичними» необхідностями. Сукупність ґрунтованих у регіональній сутності синтетичних істин утворює зміст регіональної онтології. Загальна сукупність тих із них, які є засадовими істинами, тобто регіональними аксіомами, обмежує – і визначає для нас – сукупність регіональних категорій. Ці поняття не просто виражають, як поняття взагалі, розрізнення чисто логічних категорій, а відзначені тим, що вони, завдяки регіональним аксіомам, виражають своєрідно належне регіональній сутності, тобто з ейдетичною загальністю виражають те, що індивідуальному предмету регіону мусить бути «a priori» і «синтетично» притаманним. Застосування таких (не чисто логічних) понять до даних індивідів є аподиктичним і безумовно необхідним і зазвичай регулюється регіональними (синтетичними) аксіомами.

Якщо тут чути відлуння Кантової критики розуму (попри значні відмінності в засадових поглядах, які, втім, не виключають внутрішньої спорідненості), то під синтетичними пізнаннями a priori вартувало б розуміти регіональні аксіоми, і ми мали б стільки ж нередукованих класів таких пізнань, скільки й регіонів. «Синтетичні» засадові поняття або категорії були б регіональними засадовими поняттями (сутнісно пов’язаними з певними регіонами і їхніми синтетичними основоположеннями), і ми мали б розрізняти саме стільки різних груп категорій, скільки регіонів.

При цьому, як на зовнішній погляд, формальна онтологія постає в одному шерегу з регіональними (власне «матеріальними», «синтетичними») онтологіями. Її регіональне поняття «предмет» визначає (див. вище § 10) формальну систему аксіом і через це сукупність формальних («аналітичних») категорій. Це зумовлює виправдання паралелізації попри всі зазначені істотні розбіжності.