Читать книгу Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку - Ерік Берн - Страница 26

Три елементи чоловічої сили – потенція, натиск і енергійність. Потенцію визначає сила ерекції, натиск – активність руху, а енергійність – початкова швидкість еякуляції.

Є кілька рівнів потенції, або ж сили ерекції. На першому пеніс дещо збільшений і підведений над яєчками. У людному місці його власник може навіть нічого не помітити й водночас не осоромиться, бо сторонні таке збільшення переважно теж не помічають. Цей стан часом називають «соціальне заворушення» – як, приміром, у наведеному нижче уривку зі статті: «Увійшовши до кімнати у своїй еректильній мініспідниці, Амаріліс викликала серед чоловіків соціальне заворушення». Тут не зайвим буде зауважити, що жінки переважно знають різницю між «добре вдягнена» й «погано вдягнена», але різницю між «красивою», «відкритою» та «еректильною» сукнею вловлюють погано. Те саме стосується й інших предметів їхнього гардеробу.

Статевий орган у стані ерекції другого рівня довгий і твердий, але його досі може зігнути рука чи інша фізична перешкода. Якщо партнерка недостатньо зволожена, він не зможе проникнути в її піхву.

Саме в цьому була проблема молодого англійця з відомого лимерика.

На честь цього жевжика з погнутим піструном такий стан можна називати кловнійським прокляттям, хоча правильніше було б використовувати для нього словосполучення «обережний хнір», оскільки він виникає через певні сумніви в доцільності продовження акту. Чоловіка може спокусити жінка чи власне прагнення довести свою потенцію, але, як каже доктор Горслі, in peno[39] veritas, себто у фалоса можуть бути інші плани. Причини невдачі бувають різні – попередня сварка, страх за негайні наслідки, непевне майбутнє чи ставлення до протилежної статі. Коротше кажучи, чоловік (а точніше, його Дорослий) може хотіти знехтувати страхом або ваганнями щодо потенційних нових обов’язків, але пеніс (під контролем чутливішої Дитини) обманути не так легко, і він часом скептично опирається таким бажанням.

На третьому рівні фалос досягає своєї найбільшої величини, але йому ще трохи бракує шляхетності. Він набряклий, твердий і готовий до дії, проте часом здає позиції й еякулює надто швидко, не даючи обом партнерам можливості повного самовираження. Чоловіків, для яких усе закінчується на цьому етапі, у народі називають скорострілами. Зате ті, хто досяг четвертого рівня, – мов заряджені єдинороги, не лише тверді у своїх намірах і готові до бою, а й такі напнуті та гарячі, що просто-таки відчувають усім тілом необхідність прориву й виплеску свого заряду. Саме на цьому рівні головка часом задирається, ніби молячи небо про блаженство.

Це найвища точка збудження, де чоловік рветься вперед майже за всяку ціну, це плотський стрижень, довкола якого обертаються всі любовні конфлікти в романах. Загальна назва для цього стану – «бойовий шал». Поодинокі випадки задирання головки (лише поодинокі, бо деякі пеніси просто так влаштовані) можна назвати «гордістю Пейроні» на честь хірурга, який уперше формально описав це явище[40].

Щойно підкоривши неприступну фортецю (чи то в церкві, чи на сіні), чоловік відчуває могутній порив уперед. Непопсований біологічний чоловік понад усе прагне якомога сильніше ввігнатися в піхву й лишити там своє сім’я[41]. Він пхатиме знову й знову, сягаючи найглибших глибин і притискаючись до партнерки що є сили, так ніби їх годі роз’єднати всім силам земним, – хоч і відчуває близькість кінця. Такий шал найчастіше з’являється, коли фалос на четвертому, найшляхетнішому рівні збудження й діє як найприродніший відтворювальний інструмент виду людського. Та якщо в цієї моці сумнівні підвалини, тваринний шал розвіється й потребуватиме свідомого поновлення. Так дуже часто трапляється, коли чоловікові важливіша слава, ніж секс, коли він злякався, зрозумівши, у що вляпався, або коли ошукав жінку собі на втіху. У такому разі він часом робить усе, аби це тривало якомога довше й вона застогнала від щастя, інколи – аби все скоріше скінчилось і швидше втекти й подеколи, цілком свідомий минущого часу, поводиться черство й бездушно. Якщо надто швидкий кінець вражає його самолюбство, він боїться шалу, аби не випорснути весь свій бальзам зарано, і тому діє поволі, так, щоби спершу встигнути бодай задовольнити партнерку, а коли вже встигає, продовжує з чистою совістю й гідно у власному темпі.

Вільний біологічний пхач такий зосереджений на доведеному до автоматизму процесі, що не надто переймається часом або реакцією партнерки, хоча її природні реакції в кульмінаційну динамічну мить досягнення мети й випорскування сімені в родючий ґрунт приносять йому велику насолоду. Саме такий самозаглиблений, майже відсторонений процес найпевніше доведе жінку до найвищої точки задоволення й найкращого оргазму. Сила цих поштовхів – не брутальна, а біологічна. Але якщо жінка, замість відповісти на них інстинктивно, так, як підказує її єство, починає отримувати задоволення від них самих, вона може запрагнути ще більшої жорсткості. Те саме стосується чоловіка.

Утім, нічим не порушений біологічний процес – радше ідеал, ніж дійсність. У людського виду не буває повністю безпосереднього сексу. Усі суспільства організовані довкола сексуальних табу, що лишаються в голові навіть у миті найвищого блаженства й вадять чистоті реакцій. З одного боку стоять пристойність і гіперопіка, з іншого – бунт, злість і нечесність, а десь посередині між ними – місце для справжньої інтимності й вільної сексуальності. Найкращий секс – ніби стрибок ракети на десятикілометрову висоту з п’янким повільним спуском, але між ним і поганим сексом є надзвичайно багато проміжних рівнів, і навіть політ над дахами бадьорить та надихає сильніше, ніж надійний ґрунт під ногами. Чесно кажучи, не варто вимагати чогось більшого, ніж знесення даху: кожен додатковий метр – це вже подарунок.

Зараз ми говоримо про третій аспект чоловічої сили. Енергійність – це сила, з якою еякульована сперма летить у піхву завдяки поршневим скороченням простати. Можливо (але не точно), саме від енергійності залежить стрімкість оргазму, себто відчута висота оргастичного польоту в футах чи метрах.

Отже, на одному кінці в нас чоловік зі слабкою ерекцією, обмеженим натиском і низькою енергійністю, а на іншому – володар товстого тараноподібного фалоса, який самовіддано пхає ним уперед і спрямовує могутній потік свого сімені туди, куди запланувала природа. Усі, хто займає простір між цими крайнощами, теж можуть запліднити жінку, а якщо вона належно підготована – ще й довести її до оргазму[42].

Найлегше з трьох згаданих складників свідомо контролювати натиск. Спинити ерекцію можна вольовим зусиллям – простим вигуком «Стоп!» (або ж, як пишуть у збірниках анекдотів, «Лежати!»). Відновити її не допоможуть жодні чарівні слова. Вигук «Служи!» сам по собі марний – його має супроводжувати жива чи штучна приманка. Найавтоматичніший зі складників – еякуляція: її годі свідомо прискорити, а коли механізм уже запущено, відтермінувати її вдасться хіба на кілька секунд. Енергійність залежить переважно від фізичних чинників, а от шляхетність ерекції й сила натиску – від психологічних.

На сексуальну потужність чоловіка найсильніше впливають дві жінки – мати (або ж, може, ще старша сестра), яка посилювала чи послаблювала його маскулінність і сексуальність, доки він зростав, і партнерка, котра в змозі звеличувати й стимулювати чи гнітити й сповільнювати його своїми реакціями. Що старший чоловік, то сильніше на нього впливають реакції партнерки. Якщо вона його надто часто глушитиме, він може почати втрачати потенцію й зав’язнути в кризі середнього віку – проблемі, котра може далі поглиблюватись, але майже завжди зникає, якщо віддати чоловіка в небайдужі руки.

Багато дружин підмічають, що статеве життя їхнього благовірного часто позначається на його повсякденних звичках. Одні чоловіки суворі, агресивні й енергійні, інші легко гнуться від перешкод і, знесилені, в’януть наприкінці, так і не скінчивши початого.