Читать книгу Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку - Ерік Берн - Страница 21

Найліпше секс задовольняє власні цілі, будучи самоціллю. Усі цілі поділяються на дві групи: ті, що розвинулися за мільярди років природного добору, і ті, що з’явилися десять тисяч років тому під впливом людського розуму.

Природі не потрібні наші тіла – їй потрібна наша продуктивність. Ми живемо на дуже маленькій планеті (Юпітер у 1300 разів більший), і головна її відмінність від інших небесних тіл – заселеність прямоходячими людьми. Аби лишити її заселеною, нам треба розмножуватися так само швидко, як ми вмираємо, або навіть скоріше. Тому якщо в сексу і є якісь цілі, найбільша й космічна з них – виживання нашого виду, а також постійна еволюція на основі варіативності (тобто шлюбів) і поліпшення через природний добір. Із цього погляду, отже, наші тіла призначені лише для транспортування сперматозоїдів і яйцеклітин і самі по собі мало чого варті. Єдиний наш обов’язок перед усесвітом – дожити до статевої зрілості й відтворитись, а єдина функція сперматозоїдів та яйцеклітин – слугувати переноскою, контейнером для генів. Інакше кажучи, головна відмінність Землі від усіх інших каменюк, що літають у космосі, – жменя людських генів, буквально жменя, бо гени всього людського виду можна зібрати на долоні. Отже, сперматозоїд і яйцеклітина існують лише заради цих генів, а наші тіла – заради сперматозоїдів і яйцеклітин, і в цьому їхня священна місія. У системі світобудови ми просто поштові торби, призначені для перенесення елементів якоїсь великої розсилки Творця, мета якої нам невідома, бо жодна поштова торба не знає, які новини й пропозиції вона в собі несе. Секс – це пальне, що жене вперед цей грандіозний проєкт: без сексу він би спинився навіки й розсипався, лишивши по собі лише сухі кістки як доказ власного існування.

Отже, ціле людське життя можна розглядати як підготовчий етап до нашої ролі в цьому виробництві, де ми вигодовуємо те, що народили, і відходимо, передаючи свої результати прийдешньому поколінню. На щастя, багато з нас можуть насолоджуватися сексом, навіть зігравши свою роль. Ті, кому не вдалося відтворитися через тілесні вади чи з власної волі, теж можуть екстатично продовжувати, натикаючись один на одного й бодай частково компенсуючи те, чого були позбавлені.

За те, що ми допомагаємо вершити її унікальний задум, Природа віддячила нас дивним і чудодійним подарунком. Оргазм – її нагорода тим, хто створює нове життя. Вона з небаченою щедрістю роздає дари зі свого велетенського кошика втіх і навіть не вимагає повернути їх тим, у кого не вийшло відтворитися. Вона ліберально звільняє від обов’язків усіх надто старих для розмноження й не карає тих, хто ошукує її контрацептивами. Набожні люди вважають це все красномовним прикладом небаченої божої милості. Утім, є тут і покарання – страхітливі хвороби, що напосідають нібито на випадкових людей. Ті ж, хто цілком відмовляється від дарів, повільно кам’яніють, поїдені заздрістю, – бо від чого млявішає секс, від того стигне й мозок.

Побічний продукт сексу – потяг до гніздування. Він змушує чоловіків споруджувати будинки, а жінок – їх прикрашати й забезпечувати для дітей затишне кубельце, де можна чекати своєї черги. На щастя, чоловіків і жінок сильно вабить одне до одного й вони можуть займатися цією справою разом. Принаймні так воно має бути. Й усі сексуальні мережі, підтримані тілесною хімією й сплетіннями нервової системи, влаштовані таким чином, що все буде саме так, коли тільки ніщо не стане на заваді.

Оце й усе про Природу й про те, що вона створила в процесі еволюції, – від перших примітивних генів у океані й до людських родин, які допомагають одна одній вижити, об’єднуючись у спільноти.

Але нас не влаштовує роль простих переносників сімені – і тому ми розвинули секс та його можливості в складнішу й тоншу систему.

По-перше, у сексі джерело нашого безсмертя. Кажуть, усі наші оселі, справи, ферми й фабрики, книги й картини, все нажите й передане дітям із відбитками наших рук і думок – минуще. Усі пам’ятники Озимандієві перетворяться в прах, як описував Шеллі; рум’яні чи бліді проповідники кричать про це щонеділі з казальниць, а ми самі жахаємося цього, коли все, чого торкалися наші руки, палять чи забирають геть. «Надходять загарбницькі танки, які поруйнують усе, що ми збудували, й усе, що нам дороге». Наша остання надія, що діти – продукт нашого сексу – виживуть, онуки – продукт уже їхнього сексу – щось про нас пам’ятатимуть, а наші далекі нащадки з майбутнього знатимуть нас із легенд про Засновника й Засновницю племені.

По-друге, не варто забувати про вже згадані негайні здобутки. Секс як чиста винагорода в багатьох країнах став популярнішим видом спорту, ніж футбол, боулінг чи телебачення: це гостинний прихисток для бідних і очікувана гавань утіх для заможних. Він звеселяє години, які інакше були б печальними чи навіть моторошними. Дехто вирощує його, ніби рідкісну рослину чи кущ, щоб чавити з нього останні краплі п’янкої насолоди. Секс – це виправдання зв’язків, котрі ми будь-що-будь прагнемо зберегти, він прикріплює нас до людини, яка стала єдиною надією в космічному морі самотності, а для пов’язаних духовними узами це ще й містична форма первісного єднання.

Підсумовуючи, можна сказати, що секс – це матриця всіх типів жвавих обмінів – обіймів і сварок, утеч і спокус, будівництва й бешкетів. На додачу, це ще й шлях до щастя й роботи, замінник усіх ліків і зцілення від численних хвороб. Він створений для забави, задоволення й екстазу. Він пов’язує людей узами романтики, вдячності й любові. А ще від нього бувають діти. Ось навіщо секс у людському житті й коханні – і ось яка його мета.