Читать книгу Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку - Ерік Берн - Страница 15

Основна цільова група сексуального виховання для дорослих – занудні студенти, торговці рабинями, індійські раджі й магараджі та арабські рабовласники, але багатьом звичайним людям воно теж стає в пригоді. Усе залежить від того, що вам більше подобається – малювати самому чи розмальовувати чужу схему, де для кожної ділянки позначено її колір.

Основний підручник сексуального виховання для дорослих – «Камасутра» Ватсьяяни, засновника індуїстської ремісничої школи сексу[23]. Написано її або 677 року до н. е., або 350 року н. е. Супровідний матеріал до неї – «Ананга ранга» Кальянамали, написаний приблизно 1500 року[24]. В обох книжках можна знайти витончені поради щодо поцілунків, дотиків і майстерної б’їлі, залишання в потрібних місцях слідів від зубів і нігтів, спокушання дружини ближнього свого й заспокоєння власної совісті. Біда цієї безсумнівно корисної книжки в тому, що вона підступно замінює пристрасть і творчість технічною віртуозністю й часом криводушністю.

Як каже мій друг доктор Горслі, «про секрети кусання, дряпання й звабництва читати, може, і справді збудливо, але хіба ж не цікавіше дійти до них самотужки, ніж знайти їх у книжках? Адже дружину собі теж цікавіше знайти в реальному житті, ніж через комп’ютер. З іншого боку, – кисло додає він, – тому, хто хоче більше дізнатися про методи виманювання грошей у чоловіків, ходові серед проституток і любасок, звісно, краще прочитати ці книжки, ніж розпитувати знайомих проституток і любасок, адже методи за всі ці роки не змінились ані на дрібку».

«Який сенс, – погоджується Амаріліс, – скінчити мов той моряк, що загубив у дівчини вставну щелепу? Про це навіть пісню написали – “Люба, чом ти вкрала мої зуби?”».

Утім, бодай одна чеснота в цих книжках таки є: вони радять бути терплячими й ніжними, особливо з малолітніми нареченими.

Наступний після «Камасутри» артефакт сивої давнини – «Духмяний сад» шейха Нефзаві, представника арабської школи XV століття[25]. Цей практичний порадник містить чимало попереджень про жіночу підступність і зрадливість, рецепти від розмаїтих статевих недугів (зокрема як зробити маленькі члени колосальними) і набір доступних позицій для здорових пар. На додачу шейх описує особливі позиції для незвичних випадків: для повних пар, для низенького чоловіка й високої жінки та для коханців із різними каліцтвами. Віддає він належне й глибокій обізнаності та акробатичним талантам індусів (надто жінкам, здатним тримати олійну лампаду в повітрі на підошві так, аби вона не згасла до самого кінця), але підозрює, що чимало їхніх вправ несуть із собою більше болю, ніж утіхи.

На жаль, великий розділ про педерастію з книжки Нефзаві досі не переклали. Він би точно пролив світло на долю поневолених дітей віком від чотирьох до десяти років, яких досі літаками завозять із Сахари на Аравійський півострів[26]. (Я на власні очі бачив, як дворічного хлопчика обережно вчать на раба в іспанській Сахарі.)

Наостанок варто згадати ще одну працю – «Золоту книгу любові» доктора Джозефа Векерле, де описано 531 позицію – більше, ніж у «Камасутрі», «Ананзі ранзі» й «Духмяному саду» разом узятих (тому всі інші книжки пасуть задніх порівняно з цією), а також, мабуть, більше, ніж у «Бегаристані», «Гулістані» й семи еротичних порадниках Ібн Камаля-паші. Але навіть Векерле – просто європейський емпірик. Закликавши на допомогу сучасні американські обчислювальні машини, Леґман вирахував, що можливих позицій – 3780[27]. Такий технологічний підхід ледь не перетворює Ватсьяянину книжку на зразок сексуального примітивізму, але насправді вона не така.

Проте досить уже про сласні печери Індії, Аравії та Відня. Перш ніж описувати сексуальне виховання здорових повнокровних дорослих американців із чистими помислами, скажемо кілька слів про шкільне «сексуальне виховання». Про його наслідки час буде говорити років через двадцять, коли підросте ціле покоління, що зазнало його впливу. Головне, щоб його не викладали фригідні сухарі, з-за чиїх плечей виднітимуться вобли з наглядової ради. У цій ситуації секс – як гумор. На курсах гумору (якщо такі існують) мають викладати ті, хто бодай раз у житті сміявся – до того ж задоволено.