Читать книгу Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку - Ерік Берн - Страница 18

Життя – це унісон складних хімічних сполук, з’єднаних у ланцюги, кільця й спіралі. Найперше й найважливіше завдання будь-якої живої істоти – вижити, тобто запобігти зовнішньому руйнівному впливу, і підтримувати злагоджену роботу ланцюгів, кілець і спіралей. На жаль, на всіх живих істот чигає небезпека. Ті, хто її уникає, рано чи пізно старіють – оце й усе. Ланцюги, кільця й спіралі втрачають гнучкість, і організм поступово вмирає. Отже, жодна жива істота не може жити вічно й тому, аби вижити, мусить самовідтворюватися. Вид, що не збільшить свою кількість, аби пережити всі небезпеки, рано чи пізно вимре, як динозаври й додо. Тому після забезпечення власного виживання у всіх живих істот на другому місці стоїть відтворення.

Усі добре знають, що один з найулюбленіших способів відтворення – це секс, тому секс – друга найважливіша річ (після виживання) у житті всіх сексуальних організмів. Власне кажучи, деякі тварини (скажімо, павуки) навіть прагнуть віддати за нього життя.

Люди часом теж віддають за нього життя, хоча переважно намагаються цього уникнути. Отже, секс – це спосіб вижити. Для виживання тіла потрібен захист, для виживання генів – секс. Тіло смертне, а гени можуть жити вічно, якщо переходять із покоління в покоління. Вони ніби естафетна паличка, яку передають одне одному учасники буцімто нескінченних біологічних перегонів. Часом такі перегони, як писав поет, кінчаються вищанням, а часом загрожують вибухом.