Читать книгу Секс у людському коханні. Ігри, в які грають у ліжку - Ерік Берн - Страница 20

Такі пояснення задовольнять хіба допитливого равлика, який відповзе, посумнілий, хоч мудрий, – але не допоможуть збагнути невидимих розрядів, що день у день блискають між чоловіками й жінками. Тому ось вам невеликий перелік речей, які надають сенсу сексові в людському житті – майже для всіх і для кожного.

По-перше, секс – це запліднення: круте піке сперматозоїда в родючий ґрунт яйцеклітини, яка викидає тремку квітку нового життя. Але цього можна досягти й без сексу – штучним заплідненням. (Чи знали ви, що є окрема професія, представники якої цілими днями так пшикають індичок, аби цих нещасних птахів не лише патрали та їли, а й зраджували, спринцювали та ошукували?)

По-друге, секс – це вагітність. Хай скільки в ній сексуальності, та вона задовольняє жіноче бажання наповнитися новим живим життям і чоловіче – наповнити ним жінку, змінивши її життя й тіло силою власного знаряддя.

По-третє, секс – це обов’язок, і ось що кажуть ті, хто так вважає: це обов’язок жінки родити дітей своєму чоловікові й чоловіка – давати їх жінці своїй; обов’язок жінки – коритися прагненням чоловіка й обов’язок чоловіка – давати їй те, чого вона не мала в дівоцтві. А зараз це ще й обов’язок жінки дарувати чоловікові оргазм, якого він, на її думку, заслуговує, й обов’язок чоловіка дарувати жінці оргазм, який вона собі уявляє.

По-четверте, секс – це, можливо, ще й ритуали: ритуал ранкового сексу, ритуал сексу ночами, з нагоди річниць і на Різдво.

По-п’яте, секс – це ще й часом полегшення, розслаблення від накопиченої напруги, що викликає дискомфорт, відволікає й навіть болить. Як би чоловіки не уникали такого способу розслаблення й скільки б вони не вважали секс негідним потуранням своєму «я» – рано чи пізно їм здається, що вони його заслуговують, і коли воно не настає – борються за нього з відчуттям шляхетності й гідності. Розслабляються такі чоловіки за допомогою сексуальних відправлень. Якщо у відправленні бере участь інша людина, чоловік почувається винним, бо використав її для своїх потреб; коли ж він не сприймає її за людину, він винуватить себе за нелюдськість. Якщо його полегшення не потребує іншої людини – «бо кожен сам собі дружина й медовий місяць у руці» – він таємно радіє через власну самодостатність, почуваючись водночас самотньо, розчаровано й відокремлено від роду людського, бо скоїв один із первородних гріхів, до якого часом змушують характер і обставини.

По-шосте, секс – це часом фізіологічне перелаштування, пакт, укладений для взаємного відчуття достатку.

По-сьоме, секс – це подеколи довгождане задоволення, вічна гонитва за обіцянкою оргазму.

По-восьме, секс – це іноді добре спільне заняття, спосіб гаяти дні, чекаючи на Санта-Клауса або смерть.

По-дев’яте, секс – це інколи гра спокуси й відступу, сварок і примирень на ліжку, що стає ареною всіх відомих і ще не винайдених психологічних ігор між чоловіком і жінкою.

По-десяте, секс – це часом спосіб об’єднатися й порозумітися, підписати давні й укласти нові угоди, ще ближче підібратися до єднання двох душ, двох ліній, що ковзають уздовж ретельно зведених між ними стін.

По-одинадцяте, секс – це іноді близькість і зв’язок, злиття двох твердих тіл, розплавлених полум’ям пристрасті, в одне ціле, що може триматися вічно, коли не трісне під ударами життєвого молота й не розмиється монотонними краплями всюдисущого побуту.

По-дванадцяте, секс – це, можливо, остаточне й вічно нове вираження любові, зосередженої в природному продукті, заплідненій яйцеклітині, що замикає собою коло.

Запитання «То в чому ж сенс сексу?» часто звучить із ноткою відчаю в голосі. Ті, хто ставить його саме так, насправді хочуть відповідей на два інші запитання. Перше – «Чому мені його так сильно хочеться?». Відповідь: ми просто так влаштовані. Не забувайте, ми всі починали медузами, яких відділяли від людей мільйони років природного добору. Сильніші й енергійніші організми, яким сильно хотілося сексу, загалом лишали після себе більше нащадків і мали більше шансів вижити, ніж ті, кому хотілося менше. Тому-то ми й прагнемо його так несамовито – от тільки нас багато що збиває з пантелику й багато кому хочеться підтримувати цю неясність.

Ось ми й дійшли до наступного запитання, яким багато хто сушить собі голову, – «Коли ж він мені перепаде?». Відповідь на нього така: коли будете готові, тоді й перепаде. Готові пройти довгий шлях, зробити всі необхідні пожертви й задовольнитися тим, що маєте, – перепаде хоч зараз. Утім, наслідки такого сексу теж не забаряться: можливо, фізичні, ментальні чи моральні, а може, дійде й до зради батьків чи самого себе – тому, певно, краще таки почекати слушного часу. Чекання – трохи нікчемний і неприродний елемент життя, але… (тут кожен може вставити власні «але» або ж плюнути на них усі).