Читать книгу Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» - Фэнни Флэгг, Фенні Флеґґ - Страница 31

Цього разу Евелін принесла коробку тако[13] з магазину «Тако Белл», за три квартали від свого будинку. Місіс Тредґуд була в захваті.

– Це я вперше в житті куштую страву іноземної кухні, якщо не враховувати франко-американських спагеті. І мені подобається, – вона подивилася на свій тако. – Розміром десь із гамбургер з «Кристала»,[14] еге ж?

Евелін кортіло більше дізнатися про Рут, тож вона квапливо змінила тему.

– Місіс Тредґуд, то Рут поїхала того літа з Вісл-Стоп чи лишилася?

– Ті були завбільшки як печиво і з такою тоненько нарізаною цибулькою всередині.

– Хто?

– Гамбургери з «Кристала».

– Атож, у них є нарізана цибуля, але що там із Рут?

– А що з нею?

– Я так розумію, що вона повернулася, але чи поїхала вона додому того літа?

– Так, звісно, поїхала. Знаєте, раніше за четвертак їх можна було п’ять купити. А чи тепер можна?

– Не знаю. Коли вона поїхала?

– Коли? Дайте згадати, то був або липень, або серпень. Ні, точно серпень. Я згадала. Ви впевнені, що хочете слухати про неї? Я ніколи не даю вам і слова вставити. Все говорю, говорю.

– Ні, місіс Тредґуд, усе чудово. Розповідайте!

– Ви справді хочете слухати про всі ті давно минулі справи?

– Так.

– Що ж, коли серпень добіг кінця, мама й татко благали Рут залишитися і допомогти їм з Іджі, аби та закінчила останній клас у школі. Обіцяли заплатити, скільки забажає. Але Рут відповідала, що не може. Казала, що заручена з чоловіком із Вальдости і тієї осені має одружитися. Але Сипсі запевняла маму, що, хай там що те дівча каже, воно не хоче повертатися до Джорджії. Щоранку Сипсі знаходила її подушку мокрою від сліз – вона плакала цілу ніч. Не знаю, що саме Рут казала Іджі напередодні від’їзду, але ми чули, як Іджі повернулася до кімнати, і за кілька хвилин – люди добрі, я зроду не чула такого грюкоту. Це було так, наче віслюка замкнули в олив’яній стайні. Вона взяла один із футбольних призів Бадді й вибила ним усі вікна у своїй кімнаті. Розтрощила все, що під руку підвернулося. Це було жахливо.

Ні за які гроші я не наважилась би підійти до її кімнати. Наступного ранку Іджі навіть не вийшла на ґанок попрощатися. Спершу Бадді, тепер Рут – вона просто не могла пережити це. Наступного ж дня Іджі зникла. До школи вона більше не повернулася. Один рік до випуску не довчилася.

Час від часу вона все ж з’являлася вдома… Коли в тата стався серцевий напад і коли Джуліан і дівчатка одружувалися.

Один лише Великий Джордж знав, де вона, і він ніколи б її не виказав. Якщо вона потрібна була матері, та говорила про це Великому Джорджу, а він відповідав, що передасть Іджі, якщо раптом її зустріне. І вона завжди отримувала звістку та приходила додому. Звісно ж, у мене є власні думки щодо того, де вона переховувалася…