Читать книгу Листи до Феліції (1914–1917) - Франц Кафка, Guillermo Sánchez Trujillo - Страница 25

До Феліції Бауер

Я в конторі. Багато роботи. Я не був розлюченим. Я був оскаженілим, засмученим і щось таке, але не розлюченим. (Я й так не сплю, але якби я спав, це б сприяло моєму безсонню.) Задля точності я додам, що Твоє мовчання тривало не два, а три дні.

Все, як і було, як у всій світовій історії: кожен відшукує свій ґрунт для боротьби. Мені не лишиться нічого іншого, як захопити й собі інший ґрунт. Це необхідно для доброї справи.

Найближчими днями Тебе атакуватимуть з двох сторін, вочевидь, за моєю ініціативою стосовно купівлі меблів. По-перше, німецькі майстерні. Вони часто пишуть мені, врешті-решт, я мусив їм відповісти. Зрештою, я вважаю, що їхні меблі справді найкращі, маю на увазі найпристойніші, найпростіші. Крім того, прийде і представник празької фірми. Його швидко випроваджуй за двері. Він якось був у мене в конторі, я пробурмотів щось спросоння, він дав свою візитівку, заявив, що як колишній берлінець може особливо добре зрозуміти Твої смаки, і пішов. І ось нещодавно він прийшов знову. Він був трохи краще одягнений, і моя жалюгідна пам’ять на обличчя впізнала в ньому одного адвоката. Я привітно підходжу до нього, тисну йому руку й – дізнаюся, хто він. (Ти маєш знати: фірма, яку він представляє, має надзвичайно дорогі, пишні меблі.) Я більше не міг так швидко перетворитися на непривітного покупця і дав йому Твою адресу, оскільки він попросив про це, бо їхатиме в Берлін (здається, він має прийти до Тебе в п’ятницю). Також він попросив, аби я повідомив Тобі про його прихід у листі. Чоловікові, якому я так люб’язно потиснув руку, я не міг відмовити в цьому й тому змушений зараз чинити так підло.

Переказуй привіт усім, Твоїм і моїм[31], і дозволь Тебе поцілувати в надзвичайно дороге обличчя.

Ф.