Читать книгу Атта Троль - Генрих Гейне, Генріх Гейне - Страница 3

Фрейлігратів мурин-князь

Якось так в запалі трахнув,

Не розваживши, в свій бубон,

Що, загувши, він розскочивсь.

Факт вражаючий! від нього

Затремтить усякий бубон!

Погадайте ж, що буває,

Як ведмідь розірве пута?

Раптом сміхи і музики

Заніміли, з жахом, з криком

Люд з базару геть посунув,

Дами всі побігли разом.

Так з невільничих кайданів

Швидше вирватись потрапив

Атта Троль. Він диким скоком

Геть по вулиці погнався.

Перед ним всі розступились.

Він же видерся на скелю,

Вділ з презирством подивився,

Потім зник поміж горами.

На порожньому майдані

Зосталася чорна Мумма

І поводар — він шалено

Кинув шапкою об землю,

Потоптав на ній ногами

Всі мадонни! Скинув плащ

І зоставсь, огидно голий.

Проклинати став ведмежу,

Чорну та бридку невдячність!

Бо вважав він Атта Троля

За товариша свойого,

Навіть вивчив танцювати.

Адже він тому ведмедю

Дарував життя! давали

Недаремне сто талярів

За ведмежу пишну шкуру!

І нещасна чорна Мумма

У німій стояла тузі

Та, благаючи, спиналась

Перед гнівним господарем.

Та господар той ще гірше

Розлютився, бив і лаяв:

«Ти, Христина-королева[9]!

Пані Муноц! ти, розпусто!»

Все те сталось в теплу, гарну

Пообіднюю годину;

Ніч, що потім наступила

Після дня, була розкішна.

Я просидів половину

Теї ночі на балконі,

При мені була Жюльєтта

І на зорі поглядала.

І промовила, зітхнувши:

«Кращі зорі сі в Парижі,

Як увечері зимою

Одбиваються в калюжах!»