Читать книгу Атта Троль - Генрих Гейне, Генріх Гейне - Страница 4

Літня мрія! фантастичний,

Без мети мій спів, так само,

Як життя усе й кохання,

Як творець і всі створіння!

Бо для власної забави

Виграває і літає

По країні поетичній

Мій прудкий Пегас коханий.

Не цнотливая він шкапа,

Не робочий кінь міщанський

І не огир він партійний,

Що в нестямі рже й басує.

Золоті підківки має

Мій крилатий білий коник,

А вуздечку — низку перлів —

Я її пускаю вільно.

Ти неси мене, де хочеш!

У повітря, в гори-кручі,

Де клекочуть так потоки:

«Бійсь безодні божевілля!»

Ти неси в долини тихі,

Де дуби стоять поважні,

З-під коріння плине давнє

Джерело пісень солодких.

Хай я там води нап’юся,

Очі вмию, — ох, я прагну

Сеї чистої водиці,

Що видющим, мудрим робить,

Сліпоту здійма! Мій погляд

Бачить глибоко в проваллі

Атта Тролеву печеру!

Розумію, що він каже.

Дивно, як мені знайома

Видалась ведмежа мова!

Чи не чув я де тих гуків

У коханім ріднім краю?