Читать книгу Життя-буття. вірші + стихи - Ігор Голомозий - Страница 13

Розпростерши крила

Я стрибнув у небо.

В небі тихо й гарно.

так мені і треба.

Я лечу повз хмари,

Гір високих піки.

Тут мені прекрасно.

Тут я не каліка.

Поруч орел парить,

Десь ракета свище.

Я ж лечу до Бога,

Я ж за все, це вище.

Я лечу високо

Піді мною море,

Піді мною хмари,

І людськеє горе.

Красота господня

Поля, ліси, ріки.

Населені пункти,

В них люди – каліки.

Я усе, це бачу,

Бо лечу високо.

Сильні мої крила,

Зірке моє око.

І тому я плачу

Інколи буває.

Коли все, це бачу,

Тому що літаю.

Височінь висока.

Відкрита повіка.

Я лечу до Бога.

Я вже не каліка.