Читать книгу Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1. 1839–1857 - Группа авторов - Страница 34

Еге, ж еге! То дуже погано, коли чоловік почне хату ставити, а глядь, чорт-ма матеріялу. Так і тута, пане добродію! Без грошенят та ще в Петенбурзі що-небудь робити дуже погано, а як кажуть, часто і зусім не можна. Послав би я Вам що-небудь за Ваші книжки, але ж коли б то вони продалися.

А тож сьогодні був у того книжника, котрому їх віддав на продаж, а він каже, що ніхто нічогісінько не питає по цім товару. Тільки би то і продано, що штук сім-вісім усього гуртом. Не спитав котрих: чи тих, що по копі сріблом, чи що менше. А коли й по копі, то не дуже багацько того дива. Напишіть мені, чи нічого то, щоб тілько їх вислати, чи може, підождати до Вашого приїзду сюди, як Ви то кажете. Тоді вже візьмете самі їх, кільки їх не буде, чи то з приплодом, чи без приплоду.

А щодо літописі, то її я вже не маю теперечки у себе. Навісний хазяїн взяв її ік собі, побачивши, що з нею не можна нашого брата так одурити, як би йому хотілося. Не знаю, що і як з нею започне, знаю тільки, що за дурницю ніхто нікому не стане робити, а тим більше у Московщині.

По сій мові бувайте, пане добродію, живі та здорові! До бачення зо мною, як то кажете, у Москві.

Ваш щирий земляк

І. Бодянський.

25-го окт[ября]

1844 року,

Москва.

Стороженка, чую, немає у Варшаві, а там, десь на Україні блукає.